Савани у південній Америці

Південна Америка — найвологіший материк земної кулі. Середня річна кількість опадів тут приблизно вдвічі більша, ніж на будь-якому іншому материку. Причина цього — пасатна циркуляція. Саван – це тип тропічної, субтропічної субекваторіальної рослинності, що характеризується поєднанням травяного покриву з окркмимим деревами та чагарниками.

 Південна Америка має своєрідну флору й фауну. Флора материка нараховує понад 40000 видів вищих рослин. Тут батьківщина гевеї, хінного й червоного дерев, шоколадного дерева, Вікторії-регії, а також багатьох культурних рослин – картоплі, томатів, квасолі та інших. В складі тваринного світу збереглось чотири види сумчастих. Ендеміками є броненосці, мурахоїди, лінивці. Найбільшими ссавцями є гуанако й вікунья. Своєрідні гризуни материка – шин шила, віскаша, дикобрази. Хижаків у Південній Америці мало (пума, ягуар, оцелот), Зате пернатих – 1500 видів: від страуса нанду до мініатюрних колібрі. Тварини материка в процесі тривалої еволюції пристосувались до екологічних умов певних природних зон.

Зони саван і рідколісь розміщені в основному в субекваторіальному і частково тропічному поясах. Савани займають Оринокська низовину, де їх називають льянос, а також внутрішні райони Бразильського плоскогір’я, де їх називають кампос.

В складі рослинності тут поширені різні види пальм, сейба, гевея, деревоподібні папороті, какао, з плодів якого виробляють шоколад; молочного дерева, що дає солодкий сік; динного дерева, їстівні плоди якого нагадують диню. Тут росте трав'яниста рослина ананас, а також хінне дерево, з кори якого виробляють протималярійний препарат хінін та інші. Дерева в лісах оповиті ліанами й епіфітами, серед яких багато орхідей. В цій зоні в річках плаває гігантська рослина Вікторія-регія, яка може витримувати вагу до 50 кг.

 Ґрунти саван червоні фералітні й червоно-бурі. В саванах південної півкулі серед високих злаків ростуть пальми й акації, які стоять поодиноко. В саванах Бразильського плоскогір’я трав’яний покрив складається з високих злаків і бобових. З дерев тут переважають мімози, деревоподібні кактуси, молочаї.

Зона субтропічних степів (пампа) розташована на південь від саван південної півкулі. Ґрунти в пампі червонувато-чорні. Ці ґрунти мають значний гумусовий горизонт (до 40 см) і дуже родючі. Для пампи характерні такі тварини як пампаський олень, пампаська кішка, лами. По берегах рік багато гризунів – нутрія, віскаша. Сьогодні природні ландшафти в пампі майже не збереглись: зручні землі розорані (полями пшениці, кукурудзи), сухі степи розділені на величезні загони для великої рогатої худоби.

Тут температура на протязі року коливаються в межах від +15 до +20^оС. На висоті від 2800 до 3800 метрів, вже в прохолодному кліматичному поясі, розміщений пояс низькорослих високогірних лісів – пояс криволісся. Ще вище, до 4500 м, лежить пояс високогірних лугів – парамос. Хоча середньомісячні температури в цьому поясі додатні (+4...+8^оС), але часто стаються нічні заморозки. Рослинність парамосу своєрідна: високі складноцвіті рослини, кущові злаки, ділянки мохових боліт. Вище 4500 м розміщується пояс вічних снігів і льодовиків.

Для субекваторіальних і тропічних поясів з чітко вираженим сухим сезоном найбільш характерні саванні і рідколісні формації з галерейними лісами в долинах рік. На півдні Льянос-Оріноко (де вони також називаються льянос), на рівнинах Бені-Маморе, Арагуаі-Токантінса - це вологі високотравні, переважно пальмові савани і саванні ліси на червоних ферралітних ґрунтах. У центрі Бразильського плоскогір'я - савани з ксерофільними деревцями, так звані кампос серрадос, на коричнево-червоних ґрунтах; подібні ксерофільні формації виражені також на півночі материка. До найбільш посушливого північно-східного району Бразильського плоскогір'я належить опустелена рідколісна формація каатинга з колючих чагарників, кактусів і пляшкоподібних дерев сімейства баобабових. На червоних дуже родючих грунтах пампи також поширені такі злаки, як ковила, пампасова трава, бородач, тонконіг.  Сухі тропічні ліси і рідколісся з коричнево-червоними ґрунтами займають рівнини Гран-Чако; у них дуже коштовні дерева кебрачо (основний постачальник таніну).

Тваринний світ савани багатий і дуже різноманітний. Більшість тварин живе на деревах. Тут налічується 38 видів мавп. Трапляються деревні жаби, які завдяки липким подушечкам на лапах вільно рухаються навіть гладенькою поверхнею листка. На гілках дерев зависають лінивці, що все життя іноді проводять у кроні одного дерева. В тваринному світі саван поширені варани, рівнинні тапіри, болотні олені, броненосці,; зустрічаються мурахоїди, свині-пекарі; з хижаків – пума і ягуарунді.

У субекваторіальному поясі, на Гвіанському, Бразильському плоскогір'ях та Оринокській рівнині є сухий сезон. Тому ліси тут поступаються саванам і рідколіссю на червоних та червоно-коричневих грунтах. Савани північної і південної частин материка дещо відмінні між собою. На півночі вони в загальних рисах нагадують африканські савани, але замість баобабів тут височать окремі пальми. Савани на півдні материка посушливіші, тому дерев тут майже немає.  Трапляється дерево кебрачо з дуже щільною деревиною, яка тоне у воді, але не гниє. На місці дерев у південних саванах ростуть чагарники та деревоподібні кактуси, стебло яких накопичує воду.

Тваринний світ саван на відміну від африканських, у саванах Південної Америки мало копитних. Водяться тільки тапіри та невеликі дикі свині пекарі, на яких полює пума. Дуже багато комах: хижих мурахів і термітів, які будують міцні споруди — термітники. У ці своєрідні башти і замки може проникнути тільки мурахоїд, який має міцні кігті та довгий клейкий язик. Роль санітара, яку в Африці відіграє гієна, в саванах Південної Америки належить броненосцю. Він швидко знищує загиблих тварин. На південь від саван кількість опадів значно зменшується і з'являються трав'янисті степи — пампа, що мовою місцевих індіанців означає "рівнина". Внаслідок розорювання  й  безсистемного  випасання худоби природна рослинність пампи дуже змінена. З тварин цієї зони досить рідкісними є страус нанду, пампаський олень, гуанако. У річках пампи водиться нутрія — цінна хутрова тварина. Звідси вона була розселена по всьому світу.

На крайньому півдні материка у помірному поясі сформувалася не дуже характерна для таких широт природна зона напівпустель і пустель. Вона є єдиною у світі, що виходить до узбережжя океану в межах помірного поясу. За умов незначної кількості опадів (близько 200 мм за рік) на тонкому шарі сіроземних і бурих ґрунтів окремими плямами розкидані злаки, кактуси та подушко-подібні чагарники. Тваринний світ бідний, численними є тільки гризуни та плазуни.

У неотропіках характерний ряд ендемічних груп тварин: від ссавців загін неповнозубих (сімейства лінивців, мурахоїдів і броненосців), група широконосих мавп, ряд сімейств гризунів, вампіри (з рукокрилих), лами, целенолести (із сумчастих), кілька загонів птахів, а також деякі плазуни, земноводні, риби і безхребетні. Мало парнокопитних, майже немає комахоїдних, відсутні вузьконосі мавпи. Наявність сумчастих, удавів боа і кораллус, двоякодхаючих риб й інших вказують на зв'язок Південної Америки з Мадагаскаром і Австралією. В сельві живуть мавпи-ревуни, лінивці, тапіри, ягуари, мурахоїди; багато птахів й комах. В Амазонці і її притоках водиться хижа риба піранья, зустрічається удав анаконда, який досягає 11 м в довжину.

Найбільш багатий тваринний світ вологих екваторіальних і тропічних лісів. На деревах живуть тварини з чіпкими хвостами - цебуси, або чіпкохвості мавпи (ревуни, капуцини, уакарі, павукоподібні й інші), карликовий і чотирипалий мурахоїди, опосуми, чіпкохвості дикобрази, кінкажу, лінивці; безліч дрібних мавпочок сімейства ігрункових. Добре повзають по деревах представники котячих - ягуар, оцелот. Дуже багата орнітофауна (енндемічні тукани, гоацин, гокко, гриф урубу, папуги ара, амазона й інші, численні колібрі - у Південній Америці їх 319 видів).

У субекваторіальній і тропічній саванах і рідколіссях переважають наземні (тварини: броненосці, дрібні олені мазами, з хижих - пуми, саванові лисиці, гривастий вовк - на півночі; гризуни, страус нанду. На півдні - у степах і напівпустелях - найбільш характерні ендемічні гризуни (морські свинки, болотний бобер, або нутрія, паку, туко-туко, мара, віскаша, агуті) і бігаючі птахи (паламедеї, тінаму, північний нанду і нанду Дарвіна), а також кондор; з хижаків - пампаська кішка і кульпео, ванючка сорільо, дуже численні пуми, з парнокопитних - пампаський олень, майже винищені гуанако (сімейство верблюдячих), багато броненосців.

У лісах Південних Анд особливо типові невеликі олені пудові й уемул, лисиця кульпео, кішка колоколо, видра уельїн, а у високогір'ях Центральних Анд - реліктовий очковий ведмідь і гризун чінчилья. Велике господарське значення в Андах мають домашні породи лам - лама й альпака (залишки черід диких видів - гуанако і викуньї охороняються).