Перенесення шкідливих домішок в атмосфері.

Концентрацію шкідливих речовин в атмосфері на промислових підприємствах, крім відомих способів, можна знизити також завдяки розсіюванню шкідливих речовин (летких компонентів лакофарбових матеріалів, синтетичних смол, виробничого пилу та ін.). Шкідливі домішки в атмосфері переміщаються вертикально й горизонтально. Вертикальне переміщення домішок визначається в основному розподілом температур у вертикальному напрямку, а горизонтальне — швидкістю вітру. При цьому умовно можна виділити три зони забруднення атмосфери: зона невисокого вмісту шкідливих речовин у приземному шарі атмосфери (на висоті зони дихання); зона задимлення з максимальним вмістом шкідливих речовин; зона поступового зниження рівня забруднення. Найнебезпечнішою є зона задимлення, тому вона повинна бути вилучена із селищної зони. Розмір цієї зони залежить від метеорологічних умов, тому орієнтовно її приймають 10—50 висот витяжної труби. Максимальна концентрація шкідливих речовин в атмосферному повітрі прямо пропорційна продуктивності джерела забруднення та обернено пропорційна квадрату його висоти над землею. Значні швидкості вітру збільшують розріджувальну здатність атмосфери, сприяючи меншій приземній концентрації в напрямку вітру. Із збільшенням швидкості вітру висота факела зменшується, тому для джерел викидів вводять поняття небезпечної швидкості вітру, за якої найбільше значення мають приземні концентрації. Щоб запобігти відхиленню потоку викидів поблизу отвору витяжної труби, швидкість газу, що викидається, повинна вдвічі перевищувати небезпечну швидкість вітру на рівні горловини труби. Викиди повітря з концентрацією шкідливих газів або пилу, яка перевищує гранично допустимі концентрації, не допускається розсіювати в атмосфері без попереднього очищення. У випадку розсіювання викидів із декількох витяжних труб однакової висоти, розміщених на близькій відстані, труби слід вважати одним еквівалентним джерелом такої самої висоти із сумарною кількістю забруднюючих речовин. Лінійне розміщення точкових викидів за вітром призводить до збільшення приземних концентрацій, а шахове — до її зменшення.

97. Держнагляд і громадський контроль за станом охорони праці.

Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативно-право­вих актів про охорону праці здійснюють:

— Державний комітет України з нагляду за охороною праці (Держнагляд-охоронпраці);

— органи Головної державної інспекції з нагляду за ядерною безпекою Мініс­терства екології та природних ресурсів України;

— органи державного пожежного нагляду Державного департаменту пожеж­ної безпеки Міністерства внутрішніх справ України;

— органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

Кожний із вищеперерахованих органів виконує функції в межах своїх повно­важень, визначених положеннями про ці органи.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охо­рону праці здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких гос­подарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування та діють відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці (державні ін­спектори) мають право:

— безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону праці, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань;

— надсилати керівникам підприємств, а також їх посадовим особам, керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів, міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади, обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недо­ліків у галузі охорони праці;

— зупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог щодо охорони праці, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

— притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у пору­шенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;

— надсилати власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати в необхідних випадках матері­али органам прокуратури для притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці несуть відпові­дальність за виконання покладених на них обов'язків згідно з законодавством.

Громадський контроль здійснюють професійні спілки та їх об'єднання через свої виборні органи і представників (контролерів), а в разі відсутності профспілки - уповноважені трудовим колективом (найманими працівниками), які мають право безперешкодно перевіряти стан охорони праці робочих місць, дільниць, цехів, відділів та інших підрозділів підприємств, інформувати роботодавця про виявлені недоліки і вносити пропозиції по усуненню виявлених порушень. Уповноважені (контролери) повинні пройти навчання з питань охорони праці і трудового законодавства. Вони звільняються на час навчання і здійснення контролю від своїх безпосередніх трудових обов'язків зі збереженням середньої заробітної плати, що зазначається в колективному договорі. Уповноважені трудових колективів (контролери) діють відповідно до Типового положення, затвердженого Держгіртехнаглядом і погодженого з профспілками.