Екологічна система Карпатського економічного регіону

План.

 1.    Структура та потенціал району.

2.    Розміщення та характеристика ресурсів.

3.    Клімат і його особливості.

4.    Водні ресурси району.

5.    Промисловість.

6.    Паливно - енергетичні природні ресурси.

7.    Класифікація забрудників району. 

Вступ.

На всіх етапах розвитку суспільства виробництво  матеріальних  благ  є процесом взаємодії людей і природи.  В  умовах  науково-технічного  прогрессу очевидним   є   посилення   взаємодії   і   взаємозалежності   матеріального виробництва  і  природи.  Подальший  розвиток  продуктивних   сил   неминуче пов'язаний з  включенням  у  господарський  обіг  дедалі  більшої  кількості природних ресурсів і збільшення навантаження на навколишнє середовище. Використання природних багатств повністю залежить від  рівня  розвитку продуктивних  сил  і,  навпаки,  наявність  відповідних  природних  умов   і ресурсів істотно впливає  на  розвиток  продуктивних  сил,  прискорюючи  або сповільнюючи динаміку їх. Україна належить до країн  з  високим  рівнем  негативних  екологічних наслідків  виробничої  діяльності,  у  зв'язку  з   чим   проблема   охорони навколишнього середовища і  раціонального  використання  природних ресурсів набуває першорядного значення.

  

1.Структура та потенціал району.

Карпатський економічний район — розташований на заході України. До складу входять: Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська та Чернівецька область. Площа району становить 56,6 тис. км2 (9,4 % території країни), з них Львівська область займає 21,8 тис. км2, Івано-Франківська — 13,9 тис. км2, Закарпатська — 12,8 тис. км2, Чернівецька — 8,1 тис. км2. Площа — 56,6 тис. км2. Населення — 6460,3 тис. чол.

За національним складом переважають українці — 90 % усього населення району. Проживають тут також росіяни, євреї (переважно в міських поселеннях), поляки (у Львівській обл.), угорці, словаки (у Закарпатській обл.), румуни (Чернівецькій і Закарпатській обл.) та представники інших національностей.

Склад —  Львівська,  Івано-Франківська,  Закарпатська  і  Чернівецька області. Природно-географічне положення Карпатського  району характеризується пограничністю, перехідністю природного середовища одного типу в інший. Для  Карпатського  району   важливим   є   його   еколого-географічне розташування в зоні західного перенесення  повітряних  мас  з  Атлантики  до Східної Європи, які несуть отруйні викиди теплових електростанцій,  хімічних і металургійних підприємств з Західно- і Середньоєвропейського простору. Північна, західна та центральна  частини  України  зайняті  грунтами  з підвищеною кислотністю, які потребують вапнування  (9,8  млн  га).  Фактично вапнування проведено на площі 1,2— 1,4 млн га. На 1 га необхідно вносити  до 5,8 т вапна. На цукрових заводах нагромадилося до 50  млн  т  відходів,  які містять вапняк (карбонат), і його можна використати для вапнування  грунтів.

2. Розміщення та характеристика ресурсів.

Район характеризується строкатістю природних умов і ресурсів. Гірська частина  Українських  Карпат  належить  до  південної  і   південно-західної території  району. Північну частину Карпатського району  займає  рівнинне  Передкарпаття, частина Волино-Подільської височини, Розточчя,  Мале  Полісся,  Закарпатська область, велика частина якої зосереджена в Українських Карпатах. У Прикарпатті розташовані великі поклади сірки, калійної і кухонної солі,  які мають державне значення, мінеральних вод (у  Карпатах),  деяких мінеральних будівельних матеріалів. Міжрайонне значення мають  лісові  ресурси,  кам'яне вугілля, природний газ. У територіальній структурі корисних копалин виділяються одна зона, два райони і  ряд  кущів.  Основною  є  Прикарпатська  полікомпонентна  зона  з кущами:  Бориславсько-Стебницьким  (нафта,   попутний   і   природний   газ, озокерит, калійні солі, розсоли), Калушсько-Долинським (нафта, попутний  газ, калійні і магнієві солі, розсоли), Надвірнянським (нафта, озокерит,  кухонна сіль, менилітові сланці), Миколаєво-Роздольським (сірка,  цементний  вапняк, скляні і формувальні піски, цегляна  глина),  Яворівським  (сірка,  сировина для  виробництва  цегли),  Скитським  (вапняк,  фосфорити).   На   південних макросхилах   Карпат    і    в    передгір'ї    виділяються    Закарпатський полікомпонентний  район  з  кущами:  Берегово-Біганським  (алуніти,   барит, перліт, каолін, мінеральні фарби),  Рахівсько-Солотвинським  (кухонна  сіль, мармур, доломіт),  Ужгородсько-Свалявським  (мармур,  андезит),  Вишківським (ртутна сировина, андезит). У  районі  є  родовища   мінеральних   фарб   (Іршавське),   бентоніту (Горбське), золота (Мужієвське)  тощо.  На  заході  знаходиться  Львівсько-Волинський моно компонентний район (кам'яне вугілля).

Для Карпатського району важливим є його еколого-географічне розташування в зоні західного перенесення повітряних мас з Атлантики до Східної Європи, які несуть отруйні викиди теплових електростанцій, хімічних і металургійних підприємств з Західно- і Середньоєвропейського простору. Природні умови і ресурси. Район характеризується строкатістю природних умов і ресурсів. Гірська частина Українських Карпат належить до південної і південно-західної території району. Через зручні перевали гірських масивів прокладені залізниці і шосейні дороги, за допомогою яких здійснюються внутрішньорайонні транспортно-економічні зв'язки, а також з Чехією, Словаччиною, Угорщиною та іншими країнами. Північну частину Карпатського району займає рівнинне Передкарпаття, частина Волино-Подільської височини, Розточчя, Мале Полісся, Закарпатська область, велика частина якої зосереджена в Українських Карпатах.

У територіальній структурі корисних копалин виділяються одна зона. Основною є Прикарпатська полікомпонентна зона з кущами: Бориславсько-Стебницьким (нафта, попутний і природний газ, озокерит, калійні солі, розсоли), Калусько-Долинським (нафта, попутний газ, калійні і магнієві солі, розсоли), Надвірнянським (нафта, озокерит, кухонна сіль, менилітові сланці), Миколаєво-Роздольським (сірка, цементний вапняк, скляні і формувальні піски, цегляна глина), Яворівським (сірка, сировина для виробництва цегли), Скитським (вапняк, фосфорити). На південних макросхилах Карпат і в передгір'ї виділяються Закарпатський полікомпонентний район з кущами: Берегово-Біганським (алуніти, барит, перліт, каолін, мінеральні фарби), Рахівсько-Солотвинським (кухонна сіль, мармур, доломіт), Ужгородсько-Свалявським (мармур, андезит), Вишківським (ртутна сировина, андезит).

У районі є родовища мінеральних форб (Іршавське), бентоніту (Горбське), золота (Мужієвське) тощо. На заході знаходиться Львівсько-Волинський монокомпонентний район (кам'яне вугілля).

3.Клімат і його особливості.

Район виділяється теплим, помірно вологим кліматом, у ньому не буває посух. Теплий помірно-континентальний клімат сприяє вирощуванню ранніх сільськогосподарських культур, садівництву, виноградарству. Тривалість сонячного сяйва 2100 год на рік створює умови для дозрівання високоякісних фруктових, виноградних і городніх плодів. Густа річкова мережа забезпечує район водними та енергетичними ресурсами. Різноманітні корисні копалини, горючі гази, нафта, сірка, калійні та кам'яні солі, вугілля дали можливість розвивати обробні галузі промисловості, а грязі, мінеральні води, озокерит створити курорти Трускавець і Моршин, Немирів, Яремча, Свалява, Міжгір'я, Східниця, Гірська Тиса та інші.

Особливістю клімату гір визначає їх географічне положення. Вони розташовані в центральній частині Європи. Гірська система розташована в атлантично-континентальній області, характеризується впливом західних кліматичних течій, антициклонним режимом погоди та помірно-континентальним кліматом. Проте значна протяжність гірських систем та різні висоти над рівнем моря вносять корекцію в клімат Карпат. Максимальна температура у липні  +13 +18 у Передгір’ї. Для високогірних районів у січні температура становить вище 0, зона субнівального клімату. Річна кількість опадів коливається в межах 600-800мм в Передгір’ях, до 1200-1700мм в гірських районах. Кількість опадів та їх види залежать від висоти над рівнем моря, пори року, географічного положення. Наявність високих геологічних утворів сприяє вертикальним опадам, які характеризуються наявністю туману та паморозі. На південно-західному схилі кількість опадів з висотою над рівнем моря зростає на 12%, а північно-східному на 16%.

4.Водні ресурси району.

Водні ресурси району — це поверхневі води річок,  озер,  водосховищі і підземної води. Найбільш водоносними річками  є  Дністер, Тиса,  Прут,  які використовуються   для   водопостачання   населених   пунктів,   виробництва електроенергії (найбільші ГЕС у Карпатах Теребля-Ріцька,  на  Дністрі  — Дністровська), частково для судноплавства (Дністер) і лісосплаву  (Черемош). Підземні води району: прісні (основне джерело водопостачання міст), у тому  числі  термальні (м. Мукачеве в Закарпатті); мінеральні (Трускавець, Східниця, Свалява, Кваси, Моршин,  Олесько  та інші). За кількістю джерел мінеральних вод, їх якістю і різноманітністю Карпатський район не має собі рівних у країні. Тут відомі води типу «Нафтуся» (Трускавець), «Нарзан» (Ужгород, Шаян), «Єсентуки» (Драгове, Кваси та ін.), «Боржомі» (Поляна, Свалява та ін.), сірководневі (Великий Любінь, Не-мирів, Шкло, Черче тощо), сульфато-натрієві води (Моршин, Трускавець). Мінеральні   води,   особливо   унікальна   "Нафтуся",   є   основним рекреаційним ресурсом району. До них належать  також  лікувальні  грязі  (с. Черче Івано-Франківської обл.).

Гідромережа. На території Карпат розташовані запаси прісної води. Вона акумулюється в джерелах, а також у льодовикових озерах. У верхівї Карпат беруть початок річки: Сян, Вісла, Дунаєць, Дунай, Прут, Нітрагрон, Ваг, Серет, Черемош, Базань, Тиса.

  

5.Промисловість.

Промисловість — провідна галузь господарського комплексу району. Розвинуто машинобудування і металообробка, хімічна, паливна, лісова і деревообробна, легка, харчова галузі, будівельна індустрія. Карпатський район має найбагатші лісові ресурси в країні. Тут поширені цінні породи дерев: смерека, ялина, бук, дуб, граб, ясен. Найбільша лісистість у Закарпатській області (близько 50 %).

Є в районі і рудні корисні копалини: поліметалічні, ртутні руди, алюмінієва сировина. Ртутні руди і алуніти, поліметали (Берегівське і Біганське родовища) залягають у Закарпатті. Самородна сірка залягає на території Львівської (Роздольське, Немирівське, Жидачівське) та Івано-Франківської областей (Тлумацьке родовище). У цих же областях є родовища калійних солей. Кухонну сіль добувають у Закарпатській та Івано-Франківській областях. У Передкарпатті є родовища озокериту, а на Закарпатті — баритових руд.

У районі великі і різноманітні поклади будівельних матеріалів: глини, вапняків, опоки, гіпсу, кварцових пісків, доломітів тощо. В Закарпатській області трапляються родовища білого, сірого, рожевого, червоного та блідо-зеленого мармуру.

Машинобудування і металообробка має своєрідну спеціалізацію і територіальну організацію. Переважає неметаломістке трудомістке машинобудування, що орієнтується на кваліфіковані кадри. Найбільше підприємств цієї галузі зосереджено у Львові, заводи якого мають велику кількість філіалів у середніх, малих містах і селах району. Провідними галузями району є автомобільна промисловість (виробництво автобусів, автомобільних кранів, автонавантажувачів), приладобудування, конвеєробудування, електротехнічна, радіотехнічна (телевізори) промисловість, інструментальна, виробництво верстатів і сільськогосподарських машин.

Карпатський район багатий на трудові ресурси, що полегшує індустріалізацію території і стимулює розвиток трудомістких галузей промисловості і сільського господарства. Тут вирощують зернові і технічні культури (пшеницю, жито, ячмінь, гречку, цукрові буряки), розводять велику і дрібну рогату худобу, свиней, у тому числі займаються килимарством, художнім вишиванням, обробкою металу і шкіри, деревини, художньою різьбою на дереві. У повоєнний період значного розвитку набули машинобудування, хімічна індустрія, гірничодобувна промисловість, індустріальне будівництво.

6. Паливно - енергетичні природні ресурси.

До паливно-енергетичного комплексу належить видобуток  і  виробництво палива — кам'яного і бурого вугілля, нафти  і  нафтопродуктів,  попутного  і природного газу, електроенергії, в основному на теплових електростанціях. Видобуток кам'яного вугілля сконцентрований у  Львівсько-Волинському басейні,  розвиток  якого  почався  у  повоєнний  період.   Тепер   за   рік видобувають майже 15  млн  т  енергетичного  вугілля.  Більше  ніж  половина кам'яного вугілля збагачується.  Буре  вугілля  видобувається тільки в Закарпатті (с. Ільниця Іршавського району). Традиційними галузями комплексу  є  нафтова  і  газова  промисловість Прикарпаття.  Останнім  часом  видобуток  нафти  і  газу  помітно   знизився внаслідок вичерпання розвіданих ресурсів. Діють нафтопереробні потужності  в Дрогобичі,  Надвірній,  Львові.  Головні  центри  видобутку   й   акумуляції природного привізного газу — Дашава,  Рудка,  Угорське,  Більче  (Львівська обл.). Комплекс хімічної індустрії —  це  переважно  галузі  гірничої  хімії (виробництво природної сірки в Новому Роздолі і  Новояворівську),  видобуток калійних і кухонних  солей  у  Калуші,  Стебнику,  Солотвині.  До  основної хімії,  яка  грунтується  на  місцевій  і   привізній   сировині,   належить виробництво  сірчаної  кислоти  (у  Новому  Роздолі),  калійних  (у  Калуші, Стебнику), комплексних добрив (у Новому Роздолі). Розвивається хімія органічного синтезу — виробництво штучних  волокон (у Сокалі), технічного вуглецю (у  Дашаві),  тонкого  хімічного  синтезу  (в Івано-Франківську),  поліетилену  (у  Калуші).  Сировина  для   виготовлення поліетилену надходить  до  Калуша  етиленопроводом  з  Угорщини. Розвинені хіміко-фармацевтична промисловість (у Львові), виробництво лаків і  фарб  (у Львові, Бориславі), нетканих матеріалів (у Бориславі). У Львівській області знаходиться південна частина Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну та західні частини Передкарпатської нафтогазоносної області та Передкарпатського сірконосного басейну. Найбільшими промисловими центрами є Червоноградський, Львівський та Бориславсько-Дрогобицько-Стебницький. У  територіальній  структурі  Карпатського   району   виділяють   два внутрішньо обласних  райони:  Підкарпатський  (нафта,  газ,  сірка,   калійні добрива,  продукція  деревообробки,   санаторно-курортне   господарство). Північний (видобуток кам'яного  вугілля,  харчова  і  легка  промисловість). Головні    економічні    центри    Львівського     Підкарпаття:     Дрогобич (машинобудування,     деревообробна,     легка     промисловість),     Стрий (машинобудування,   харчова   і   деревообробна   промисловість),   Борислав (видобуток нафти, легка і хімічна промисловість). Новий Розділ  (виробництво сірки);  центри  Львівської  півночі  —  Червоноград (видобуток   кам'яного вугілля, легка промисловість), Сокаль (хімічна промисловість), Добротвір (електроенергетика).  У   цих   районах   формуються   вузли:   Дрогобицько-Бориславський і Червоноградсько-Сокальський. У  центральній  частині  області   сформувався   великий   Львівський економічний  вузол,  який  є  провідним  у  її  функціонально-територіальній структурі (машинобудування, харчова і легка промисловість).  Його  територія — це міста і селища міського типу Красне,  Кам'янка-Бузька,  Жовква,  Івано-Франкове, Городок, Рудки, Миколаїв.

Паливно — енергетичний комплекс — це сукупність галузей промислового виробництва, які здійснюють видобуток палива, виробництво електроенергії, їх транспортування та використання. До складу паливно-енергетичного комплексу входять галузі паливної промисловості (вугільна, нафтова, газова, торф'яна, сланцева) та електроенергетика, що включає теплові, гідро та атомні електростанції, а також трубопровідний транспорт і лінії електропередач. ПЕК — це крупна міжгалузева територіальна система, складова частина єдиного господарського комплексу країни; це базовий комплекс важкої індустрії. Кінцева мета його функціонування — надійне забезпечення потреб населення та всього господарського комплексу в паливі та електроенергії. До паливно-енергетичного комплексу належить видобуток і виробництво палива — кам'яного і бурого вугілля, нафти і нафто­продуктів, попутного і природного газу, електроенергії, в основно­му на теплових електростанціях.

Видобуток кам'яного вугілля сконцентрований у Львівсько-Во-линському басейні, розвиток якого почався у повоєнний період. Те­пер за рік видобувають майже 15 млн тонн енергетичного вугілля. Біль­ше ніж половина кам'яного вугілля збагачується (Червоноград). Буре вугілля видобувається тільки в Закарпатті (с. Ільниця Іршавського району).

Традиційними галузями комплексу є нафтова і газова проми­словість Прикарпаття. Останнім часом видобуток нафти і газу по­мітно знизився внаслідок вичерпання розвіданих ресурсів. Діють нафтопереробні потужності в Дрогобичі, Надвірній, Львові. Головні центри видобутку й акумуляції природного привізного газу — Дашава, Рудка, Угорське, Більче (Львівська обл.).

Провідна галузь комплексу — електроенергетика, представлена великими Бурштинською (2,4 млн кВт), Добротвірською (660 тис. кВт) ДРЕС і рядом малих ГЕС і ТЕЦ. Теплові електростанції працюють в основному на вугіллі, яке видобувають у Львівсько-Волинському райо­ні. Електростанції об'єднані в систему "Львівенерго". Важливою є роль західноукраїнської розподільної підстанції у міждержавній енер­госистемі "Мир" (біля м. Ходорова Львівської обл.). На межі Черні­вецької і Хмельницької областей побудована Дністровська ГЕС.

Запаси вугілля на території України зосередженні в основному в трьох басейнах: Донецькому, Львівсько-Волинському та Дніпровському. В загальних запасах вугілля в Україні (117,1 млрд. т) найвища питома вага належить Донецькому басейну — 87,0% (101,9 млрд. т), Львівсько-Волинському та Дніпровському — відповідно 2,0% (2,3 млрд. т) та 3,5% (4,1 млрд. т), крім того, запаси вугілля є на території Харківської і Полтавської областей — 8,7 млрд. тонн та Закарпатської вугленосної площі — 0,2 млрд. тонн. Обслуговуючими галузями в комплексі є виробництво і ремонт гірничовидобувного й енергетичного обладнання (у Дрогобичі, Червонограді, Львові).Територіальна структура комплексу представлена Прикарпат­ським нафтогазоенергетичним, Львівсько-Волинським вугільно-енер­гетичним районами і рядом енергетичних центрів.

Газова промисловість розвивається на основі родовищ Львівської (Дашавське, Рудківське, Угерське, Опарське, Більче-Волицьке) та Івано-Франківської областей (Косівське, Надвірнянське). У Дашаві горючий газ використовує завод технічного вуглецю. Видобуток нафти в Передкарпатті розпочався ще в XVIII ст. Основні родовища знаходяться в Івано-Франківській області (Битківське, Долинське, Північно-Долинське) та на Львівщині (Орів-Уличнянське). Нафту видобувають також в Бориславському, Спаському та Стинавському родовищах. Переробка її зосереджена в Надвірній, Дрогобичі, Львові. В останні роки виявлено нові родовища нафти та газу.

Частка відкритих розробок становить 88,2%. Глибина залягання пластів невелика — максимальна 100 м. Середня глибина розробки пластів на шахтах сягає 90 м, на розрізах — 64 м. Зольність видобутого вугілля нижча, ніж у Донбасі та Львівсько-Волинському басейні і становить 21,7%, однак запаси вугілля також невеликі (3,5% від усіх запасів вугілля України). Умови розробки вугільних пластів Львівсько-Волинського і Дніпровського басейнів більш сприятливі. Максимальна глибина розробки пластів Львівсько-Волинського басейну становить 550 м, а потужність пластів вугілля — від 1 до 1,5 м. Небезпека раптових викидів вугілля і газу майже відсутня. Разом з тим зольність видобутого вугілля (47,6%) значно перевищує аналогічний показник в Донбасі (36,2%) і до того ж запаси вугілля досить обмежені (2,0% усіх запасів вугілля України). Запаси вугілля в Україні цілком достатні для задоволення власних потреб і забезпечення експортних поставок. Однак складні гірничо-геологічні та технологічні умови розробки вугільних родовищ України, в першу чергу Донбасу, суттєво впливають на економічну ефективність виробництва у вугільній промисловості. На території України вперше видобуток нафти розпочато в Передкарпатті на початку XVII ст. Як галузь промислового виробництва нафтова промисловість розвивалась на базі Бориславського нафтового родовища в кінці XIX — на початку XX ст. із застосуванням глибокого буріння свердловин.

Тенденція до скорочення видобутку нафти в Україні пояснюється не лише вичерпністю її запасів, а й тим, що більше ніж 90% механізованих свердловин мають насоси, які можуть працювати на глибині до 2000 - 2500 м, в той час як середня глибина основних покладів нафти становить 3000 - 4000 м. Крім цього, застарілим є основний фонд більшості свердловин та їхнього обладнання. Так, загальне спрацювання основних фондів по AT «Укрнафта» становить майже 60%, не вистачає міцних труб, насосів, агрегатів. Подальший розвиток нафтової промисловості в Україні обумовлює необхідність вирішення цілого ряду проблем. Одна з найголовніших — це пошук шляхів стабілізації та подальшого приросту видобутку нафти в Україні.

Зростання глибини залягання продуктивних покладів нафти, ускладнення технології їх освоєння, зниження темпів приросту промислових запасів є стримуючими факторами щодо збільшення видобутку нафти. Одночасно наявність на території України значної кількості науково обгрунтованих прогнозних запасів високоякісної нафти з низьким вмістом сірчаних сполук, високим виходом світлих фракцій, а також зросла потреба в нафтопродуктах стимулюють розвиток нафтовидобувної промисловості. Успіхи цієї галузі прямо залежать від результатів геологорозвідувальних робіт по пошуку нафти.

Екологічні проблеми в газовій промисловості мають свою специфіку, яка визначається в основному відчуженням та забрудненням земель в районах промислової експлуатації газових родовищ та проведенням геолого-пошукових робіт на нафту й газ. Щодо використання природного газу в різних секторах економіки та галузях народного господарства, то цей вид ресурсу є найбільш екологічно чистим порівняно з такими енергетичними ресурсами, як вугілля, мазут, торф. Загальні геологічні запаси горючих сланців оцінюються в 4 млрд. т. Відомі іх родовища на межі Черкаської і Кіровоградської (Болтинське) і в Хмельницькій областях (Флоріанівське), в Карпатах (менілітові сланці). Важлива роль енергетики у розвитку народного господарства визначається тим, що будь-який виробничий процес чи будь-який вид обслуговування населення пов'язаний з використанням енергії.

Енергетичною основою розвитку продуктивних сил на сучасному етапі технічного прогресу є електрична енергія. Застосування електроенергії дало змогу просторово роз'єднати робочі машини і первинні генератори, відокремити місце виробництва енергії від її споживачів. В результаті виробництво енергії, її передача і розподіл відокремились у самостійну галузь — електроенергетику, а споживачі енергії розосередились по різних галузях промисловості і народного господарства. Це відкрило простір для концентрації виробництва в різних галузях і розміщення виробництва на відстані від енергетичних джерел. Умови і фактори розміщення об'єктів електроенергетики залежно від типу генеруючих потужностей та напруги передачі електроенергії різні. Сумарна встановлена потужність електростанцій України на 1.01.2005 р. становила 52,9 млн. кВт, у тому числі за типами: теплові — 35,2 млн. кВт, атомні — 12,8 млн. кВт, ГЕС + ГАЕС — 4,8 млн. кВт.

7.Класифікація забрудників району.

 Антропогенні зміни в межах Карпатського регіону значно зросли в останні десятиліття. Маючи багатий природно-ресурсний потенціал, довкілля Карпатського регіону перебуває під постійним техногенним впливом, особливо гірничовидобувного характеру. Тому одним із найбільш техногенно змінених компонентів навколишнього середовища є геологічне середовище. Геологічний компонент також виконує роль накопичувача (“депо”) практично всіх викидів в навколишнє середовище.

Основними забрудниками від нафтопереробних заводів є сірчані сполуки, окисли вуглецю, сірки азоту, сажа тощо. Розвиток газової промисловості в Україні розпочався наприкінці XIX ст. На той час будувалися заводи з виробництва штучного газу, який використовувався переважно для освітлення вулиць, особняків, вокзалів тощо. У промисловості такий газ майже не використовувався. Завдяки зростанню обсягів геологічної розвідки та буріння свердловин у 1946—1950 pp. було відкрито Шебелинське, Радченківське, Більче-Волицьке газові родовища, а також нові горизонти на Опарському та Дашавському родовищах. Було введено в експлуатацію Угерське та Хідновицьке родовища. Відкриття і введення в експлуатацію в останні роки нових газових родовищ створили передумови для перебудови системи газотранспортних магістралей значної протяжності: Дашава — Київ, Дашава — Калуш — Галич — Добівці, Бендери — Івано-Франківськ.

Одночасно, потрібна комплексність у вирішенні завдань з раціоналізації природокористування та охорони довкілля. Виникає необхідність створення методик комплексної екологічної оцінки компонентів навколишнього середовища і контролю за його станом. Вважаємо за необхідне в якості основного об’єкту екологічних досліджень розглядати також і територіальні адміністративно-господарські одиниці, як регульовані та керовані системи.

Екологічні дослідження в Україні проводяться, в основному, на регіональному рівні (окремих регіонів — Полісся, Карпат, Донбасу). Роботи локального рівня в межах окремих невеликих природно-техногенних геосистем чи адміністративних районів практично не виконуються. Між тим, екологічні дослідження такого рівня дають змогу диференційно встановити причинно-наслідкові зв’язки екологічного стану території, а адміністративні райони є базовими в управлінні господарством, в тому числі й контролю за екологічним станом навколишнього середовища.

З боку структури господарського освоєння та характеру техногенного навантаження, а також в геоструктурному відношенні Долинський район Івано-Франківщини є характерним для Карпатського регіону. Об’єктом досліджень є геологічне середовище передкарпатської та карпатської гірської природно-техногенних систем в межах Долинського району Карпатського регіону. Район має багаті і різноманітні природні ресурси. Це один з найбільш водозабезпечених районів України.

Його ґрунтовий покрив дуже різноманітний: переважають сірі й лісові ґрунти та опідзолені чорноземи (на Волинсько-Подільській височині), дерново-підзолисті поверхнево-оглеєні (у Прикарпатті), бурі лісові (у гірських районах Карпат), світло-сірі, чорноземні, алювіальні, дернові, лучні — на рівнинах, гірсько-лучні — в горах.

У районі добре розвинута хімічна промисловість, що орієнтується на поклади самородної сірки, калійної і кухонної солі, озокериту, нафти, природного газу, кам'яного вугілля. Основними підприємствами хімічної промисловості є Калуське ВО «Оріана» і Стебниківський калійний завод, Роздольське ВО «Сірка» і Яворівський гірничо-хімічний завод, а також Дрогобицький нафтопереробний завод.

У районі зростає значення вугільної промисловості. У Львівсько-Волинському басейні знаходиться 19 шахт. Понад 70 % запасів вугілля цього басейну зосереджено у Львівській області. В незначній кількості видобувають також буре вугілля та торф. Найбільшими електростанціями району є Бурштинська (Івано-Франківська область, 2,4 млн кВт) та Добротвірська ДРЕС (Львівська область, 700 тис. кВт).

Легка промисловість дістала розвиток в усіх обласних центрах, а також у Коломиї, Мукачевому, Хусті, Тисмениці, Стрию. Галузь випускає тканини, трикотаж, швейні, панчішно-шкарпеткові та хутрові вироби, взуття. В Карпатському районі, як ніде в Україні, розвинуті народні промисли: ткацтво, килимарство, вишивання, гончарство, виготовлення виробів з дерева, лози тощо.

Область	Загальна земельна площа	Земельна площа у користуванні с/г­	Усі угіддя сільсько­ госпо­	У тому числі
		дарських підприємств і господарств	дарських підпри­ємств і господарств	рілля	сіно­ жаті і пасовища
Закарпатська	1275	629	448	198	217
Івано-Франківська	1393	685	535	414	105
Львівська	2183	1384	1169	820	327
Чернівецька	810	564	468	338	102
Всього	5661	3262	2620	1770	751

Розвинута в районі також промисловість будівельних матеріалів. Потужна місцева сировинна база, а також потреби містобудування зумовили виробництво цементу, гіпсу, покрівельних і стінових матеріалів, залізобетонних виробів тощо. Поширене тут і виготовлення будівельної кераміки і фаянсу, скла (Берегове, Борислав, Жовква, Львів, Самбір, Стрий). Основна частина підприємств будіндустрії концентрується в обласних центрах. Карпатський район має значні поклади мінерально-сировинних ресурсів. У Прикарпатті розташовані великі поклади сірки, калійної і кухонної солі, які мають державне значення, мінеральних вод (у Карпатах), деяких мінеральних будівельних матеріалів. Міжрайонне значення мають лісові ресурси, кам'яне вугілля, природний газ. До лісової і деревообробної промисловості району входить понад 70 підприємств. Вони сформували потужний Карпатський лісовиробничий комплекс, що включає лісозаготівельну, деревообробну, целюлозно-паперову та лісохімічну галузі. Найрозвинутішою серед них є деревообробна промисловість. Вона виготовляє меблі, фанеру, тару, будівельні деталі тощо. Основними центрами галузі є Львів, Івано-Франківськ, Ужгород, Чернівці, Мукачеве, Берегове, Свалява, Дрогобич, Стрий. Целюлозно-паперова промисловість випускає картон і папір (Жи-дачів, Рахів, Львів, Коломия). Центрами лісохімії є Великий Бичків, Свалява і Перечин на Закарпатті та Вигода в Івано-Франківській області.

Агропромисловий комплекс району складається з сільського господарства і переробних галузей промисловості. Різноманітні природні умови зумовлюють певну спеціалізацію сільськогосподарських і переробних підприємств. У лісостеповій зоні розвинуті молочно-м'ясне скотарство і свинарство. Тут вирощують цукрові буряки, льон, зерно. У гірських районах переважають молочно-м'ясне скотарство, вівчарство, а також картоплярство і льонарство. Своєрідна сільськогосподарська спеціалізація Закарпаття: виноградарство, садівництво, тютюнництво, молочно-м'ясне скотарство і вівчарство. На базі цих галузей сільського господарства сформувалися м'ясна, цукрова, молочна, маслоробно-сироварна, борошномельно-круп'яна, хлібопекарська, кондитерська, ви-норор'на, плодоовочева та інші виробництва харчової промисловості.

Карпатський район має густу мережу залізничних і автомобільних шляхів. Довжина залізничних магістралей загального користування становить 2 898 км. Автомобільні шляхи з твердим покриттям мають довжину 18,1 тис. кілометрів. (Визначте густоту залізничних і автошляхів на 1 000 км2 території району. Порівняйте її з іншими районами.)

Промисловими вузлами району є Львівський, Дрогобиць-ко-Стрийський, Червоноградсько-Сокальський, Чернівецький, Івано-Франківський, Калусько-Долинський, Ужгород-Мукачів-ський.

Найбільший промисловий вузол — Львівський, центром якого є Львів (810 тис. чоловік). Тут сформувався потужний багатогалузевий промисловий комплекс з власним неповторним «обличчям». Переважає машинобудування і металообробка. В місті виробляють автобуси і автонавантажувачі, телевізори і кінескопи, конвеєрні лінії і верстати, інструменти і прилади, медичне обладнання і електротехнічні вироби, сільськогосподарські машини тощо. Найбільшими підприємствами галузі є ВО «Автонавантажувач», «Кінескоп», «Електрон», «Конвейєр», «Львівприлад», «Мікроприлад», «Термо-прилад», «Іскра», «Біофізприлад», «Львівхімсільгоспмаш», підприємство з виробництва штучних алмазів і алмазного інструменту. В місті розміщено великий автобусний, інструментальний заводи та інші підприємства галузі.

У Львові знаходяться численні підприємства легкої промисловості: виробничі об'єднання «Весна», «Маяк», «Юність» (швейна промисловість), «Промінь» (трикотажна), «Світанок» (шкіряна), «Прогрес» (взуттєва). До харчової належать виробничі об'єднання «Світоч», «Колос», молочний, м'ясний і жировий комбінати. Серед підприємств хімічної і нафтохімічної промисловості у Львові працюють лакофарбовий і нафтопереробний заводи. У місті сформувалася значна будівельна індустрія. Є підприємства, що випускають косметику, картон, меблі, скло, керамічні вироби, музичні інструменти, а також ВО медичної промисловості «Львівфарм».

До складу Дрогобицько-Стрийського промислового вузла входять Дрогобич, Стрий, Борислав, Стебник і Трус-кавець. Тут розвинуті хімічна, машинобудівна, деревообробна, легка і харчова промисловість, курортне господарство.

Значним промисловим центром вузла є Дрогобич (81 тис. чоловік). У місті знаходяться підприємства хімічної, гірничо-хімічної та нафтопереробної промисловості. Працюють автомобільних кранів, дослідний спеціалізованого обладнання, експериментально-механічний заводи та ін. Деревообробна промисловість представлена тарним і меблевим комбінатами, легка — виробничим швейним об'єднанням «Зоря». До підприємств харчової промисловості належать солеварний і молочний заводи та м'ясний і хлібний комбінати. Працюють підприємства буд-індустрії.

Залізничним вузлом на південному сході Львівської області є Стрий (71 тис. чоловік). Провідна галузь міста — машинобудування і металообробка (виробниче об'єднання по випуску ковальсько-пресового устаткування, заводи: вагоноремонтний і «Темара» Львівського виробничого об'єднання «Кінескоп»). Є взуттєва і суконна фабрики, кілька підприємств харчової промисловості, меблевий комбінат, скляний, металевих та залізобетонних конструкцій заводи.

Як старий нафтовидобувний центр відоме місто Борислав (42 тис. чоловік). Тут розвинуті хімічна, машинобудівна і легка промисловість. Працюють заводи: хімічний, лісового машинобудування, ливарно-механічний, авторемонтний, штучних алмазів і алмазного інструменту, фарфоровий, а також фабрики: меблева, швейна, взуттєва, нетканих матеріалів.

Провідними підприємствами міста Стебник (22 тис. чоловік) є калійний завод та комбінат виробничих підприємств. До складу Червоноградсько-Сокальського промислового вузла, що розміщений на півночі Львівської області, входять Червоноград, Сокаль, Жвирка, Соснівка, Гірник. Основою територіального осереддя цих населених пунктів є паливна промисловість.

Провідним центром Львівсько-Волинського вугільного басейну є Червоноград (77 тис. чоловік). Поблизу міста розміщені 12 шахт і центральна збагачувальна фабрика. В Червонограді працюють заводи металоконструкцій, залізобетонних виробів, хлібний і молочний, дають продукцію деревообробний комбінат, виробниче панчішне об'єднання, швейна фабрика.

У місті Сокаль (23 тис. чоловік) розміщені заводи хімічного волокна і залізобетонних виробів, заводоуправління цегельних заводів, філіал Червоноградського панчішного об'єднання. До складу Івано-Франківського промислового вузла входять Івано-Франківськ  та населені пункти

Тисмениця, Лисець та ін. В Івано-Франківську (234 тис. чоловік) основними галузями є машинобудування і металообробка, легка і харчова промисловість. До підприємств машинобудування і металообробки належать виробничі об'єднання «Геофізприлад», «Карпатпресмаш» і заводи ремонтно-механічний, локомотиворемонтний і арматурний. До легкої — швейне і шкіряне об'єднання, фабрики трикотажна, швейно-галантерейна і художніх виробів. До харчової промисловості — молочний завод, харчосмакова і кондитерська фабрики, хлібний, птахо- і м'ясокомбінати. У місті виробляють будівельні матеріали, працюють меблевий комбінат та завод тонкого органічного синтезу.

У Тисмениці (10 тис. чоловік) знаходяться виробниче хутрове об'єднання «Тисмениця», харчовий комбінат, меблева фабрика.

До складу Калусько-Долинського промислового вузла входять Калуш, Долина, Вигода, Брошнів-Осада та ін. Вузол знаходиться на заході Івано-Франківської області.

Провідними галузями Калуша (72 тис. чоловік) є хімічна і машинобудівна промисловість. До хімічної належить ВО «Оріана», до машинобудівної належать ВО «Карпатнафтомаш» та заводи комунального устаткування «Будмаш», «Нафтобур-машремонт», металообробний. У місті є також хлібний комбінат, харчосмакова фабрика, молочний, пивоварний, залізобетонних виробів і конструкцій заводи.

У Долині (22 тис. чоловік) знаходяться газопереробний завод, а також підприємства легкої, харчової промисловості і промисловість будівельних матеріалів, швейне виробниче об'єднання, бавовнопрядильна фабрика, молочний, сокоекс-трактний та солеварний заводи.

Адміністративний і економічний центр Чернівецької області — Чернівці (263 тис. чоловік). Провідними галузями є легка промисловість, машинобудування і металообробка. Легка промисловість представлена виробничими об'єднаннями: швейним «Трембіта», панчішним, рукавично-трикотажним, бавовняним «Восход». Розвинуті народні художні промисли (фабрики художньо-сувенірних виробів «Буковина», текстильно-художніх виробів, художніх виробів імені Ю. Федьковича). Є кілька машинобудівних підприємств: виробничі об'єднання «Чернівцілегмаш» та «Електронмаш», машинобудівний і приладобудівний заводи. До хімічної і нафтохімічної промисловості належать підприємства, що випускають гумове взуття, лаки, фарби, товари побутової хімії. В місті є також характерний для обласних центрів набір галузей харчової промисловості: олійно-жировий, м'ясний комбінати, об'єднання хлібопекарської промисловості, молочний, цукровий, пивоварний, сокоекстрактний, безалкогольних напоїв заводи, харчова і кондитерська фабрики. Тут виробляють будівельні матеріали, у Чернівцях розміщені деревообробний і меблевий комбінати, меблева фабрика, лісокомбінат. Є також дзеркальний завод.

До складу Ужгород-Мукачівського промислового вузла входять Ужгород (мал. 117), Мукачеве, Чоп, Середнє та ін. Основна спеціалізація вузла — виробництво машин і обладнання, продукція легкої та деревообробної промисловості.

Багатогалузевим промисловим центром є Мукачеве (91 тис. чоловік). Машинобудування представлене заводами «Мукачів-прилад» та комплектних лабораторій. У місті розвинуті легка (трикотажне об'єднання, швейна та художніх виробів фабрики), деревообробна (лижна фабрика, меблевий комбінат) та харчова (хлібний і м'ясний комбінати, молочний, соковий, пивоварний, плодоконсервний заводи, кондитерська фабрика) промисловість. До промисловості будівельних матеріалів належать: об'єднання «Закарпатзалізобетон», заводи «Будкера-міка», керамічної плитки, залізобетонних виробів та інші.

У Карпатському районі завдяки складній галузевій структурі виробництва, високому рівню його спеціалізації зосереджено багато різних підприємств. Вони вивозять свою продукцію в усі райони України. Це — автобуси і автонавантажувачі, автомобільні крани й інструменти, телевізори і конвеєрні лінії, сільськогосподарські машини і обладнання для нафтової та газової промисловості, технологічне устаткування для легкої промисловості і різноманітні прилади, хутрові вироби, вино, фруктові та овочеві консерви, кондитерські вироби та мінеральні води, калійні добрива і сірка, вугілля, ліс, меблі тощо.

Підприємства Карпатського району працюють на металі з Донбасу і Придніпров'я, одержують комплектуючі деталі, мінеральні добрива, синтетичні волокна, шовкові, бавовняні і лляні тканини, сільськогосподарські машини, автомобілі, технологічне обладнання для харчової промисловості, олію з різних районів країни.

Однією з найголовніших проблем Карпатського району є загальний низький рівень промислового розвитку. Тільки Львівська область досить добре промислове розвинута. Підприємства Львова створили найбільше філіалів у малих, середніх містах і селах. Але цього недостатньо. У районі порівняно високі густота невеликих міст, особливо в Передкарпатті, а також природний приріст населення.

Незважаючи на те, що район межує з п'ятьма країнами Європи, є проблеми міждержавного співробітництва. Це стосується насамперед Закарпатської і Львівської областей.

Складна екологічна ситуація склалася у Передкарпатті, що пов'язано з неправильною експлуатацією хімічних підприємств та зберіганням військової техніки в минулому.

Карпатський економічний район має великі, не до кінця реалізовані можливості щодо розвитку курортного господарства. Унікальні курорти Передкарпаття і Закарпаття можуть давати прибуток, зокрема і в іноземній валюті, більший, ніж промислові підприємства. Але подальший розвиток екологічно небезпечних виробництв у цих районах часто суперечить їх рекреаційному освоєнню.

   

Висновки.

Охорона навколишнього середовища зумовлена потребою усу­нення негативного антропогенного впливу на деякі компоненти природи.

Для вирішення проблем охорони навколишнього середовища слід поглибити рівень наукових досліджень, розгорнути обгрунту­вання екологічних прогнозів для окремих регіонів та України в ці­лому.

Необхідно удосконалити управління природоохоронною діяль­ністю, виробити систему адміністративних, економічних, психоло­гічних, освітніх заходів та визначити відповідальність населення за порушення заборони викидання неочищених вод у водойми і ви­кидів у атмосферу, виробити систему безпечних технологій вне­сення у грунт мінеральних добрив, отрутохімікатів, на науковий рівень піднести процес лісозаготівель, щоб до мінімуму звести шкід­ливий вплив від вирубування лісу.