Клітина
– найменша структурна одиниця всього живого. Яка лежить в основі будови і
розвитку рослинних і тваринних організмів. У ній відбуваються всі життєві
процеси організму.
Рослинна
клітина відрізняється від тваринної тим, що вона має целюлозну оболонку,
пластиди, вакуолі з клітинним соком, не має органів виділення, нерухома,
виняток ставлять статеві клітини нижчих і вищих спорових рослин.
Форма
клітини, її розміри
Клітини
мають різноманітну форму та розміри, залежно від функції, яку виконують:
овальну,
яйцеподібну,
спіральну,
призматичну,
веретеноподібну,
циліндричну
тощо.
Усі
клітини за формою поділяються на паренхімні і прозенхімні.
Паренхімні
клітини мають однакові розміри у всіх напрямках у просторі: довжина їх на
перевищує товщину більше ніж у 3 рази. Розміри їх варіюють від 10 до 500 мкм і
більше.
Прозенкімні
– клітини видовжені. Довжина їх перевищує товщину більше ніж у 3 рази. Часто ці
клітини мають загострену кінці, товсті, переважно здерев’янілі оболонки. З них
переважно формуються провідні і механічні тканини рослини. Довжина їх варіює
приблизно від 1 до 100 мм.
Клітини
листка моху
1
– паренхімні
2
– прозенкімні
3
– хлоропласти
4
– клітинна оболонка
Будова
рослинної клітини
Усі
компоненти живої клітини об’єднані в системі, яку називають протопластом. До
складу протопласта входить цитоплазма, у якої розташовані інші органи:
пластиди,
мітохондрії
ендоплазматична
сітка,
комплекс
Гольджі,
сферосоми,
рибосоми,
ядро.
Цитоплазма.
Це основний компонент усіх живих клітин. Від клітинної оболонки цитоплазма
відокремлюється щільним шаром – мембраною, що називається плазмалемою, а від
вакуолі відділяється другою мембраною – тонопластом. Ці шари цитоплазми багаті
на ліпіди. Вони відіграють важливу роль у процесах обміну. Шар цитоплазми між
тонопластом і плазмонемою називається плазмою. У метаплазмі знаходяться всі
органоїди клітини, які відмежовані від цитоплазми мембранами, що складаються із
білків ліпідів.
Цитоплазма
являє собою колоїдну систему – гідрозоль, де дисперсним середовищем є вода
(90-95%), а дисперсною фазою – білки, нуклеїнові кислоти, ліпіди і вуглеводи.
Ферменти, що також є білками, регулюють всі життєво-важливі процеси в клітині.
Біологічні
властивості цитоплазми є:
рух,
вибірна
проникність,
подразливість,
обмін
речовин тощо.
Рух
цитоплазми відбувається постійно, і лише під дією деяких факторів (низькі або
надто високі tо, отруйні речовини, втрата вологи) може його припинити. Вибірна
проникливість пропускати одні речовини: затримувати інші.
Подразливість
– реакція цитоплазми на подразнення. Прикладом реакції подразнення є рухи
листків мімози, які опускаються при дотику до них.
Обмін
речовин забезпечує переміщення речовин між органелами клітини, а також між
клітинами і навколишнім середовищі.
Ендоплазматична
сітка (ЕПС) – складна система мембран, що пронизують цитоплазму.
На
мембранах знаходяться рибосоми ЕПС з рибосомами називаються гранулярною, без
рибосом – агранулярною. Функцією ЕПС з рибосомами є синтез і транспортування
білків, по синтезувань по її поверхні. Ці білки потрапляють в ЕПС і
просуваючись по ній можуть змінюватись. Головною функцією агранулярної сітки є
синтез ліпідів.
Рибосоми
– невеликі гранули, що не мають мембран і складаються з двох нерівних частин:
меншої і більшої. Вони містять РНК і білок. Розміщуються поодинці або групами
на ЕПС або вільно в цитоплазмі. Основна їх функція – синтез білків.
Комплекс
Гольджі був відкритий у 1898 р, італійським вченим К. Гольджі. Він є у всіх
еукаріотних клітинах. У рослинних клітинах являє собою купку сплющених мембранних
мішечків, що називаються діктіосомами. Від країв діктіолом відчленовуються
невеликі пухирці, які транспортують у цитоплазму полісахариди, синтезовані
діктіосомами. Апарат Гольджі бере участь у формуванні вакуолей, утв. слизу і
ферментів у залозах листків комахоїдних рослин, сприяє виведенню синтезованих
клітиною речовин, уторує слизу в клітинах кореневого чохлика.
Мітохондрії
– органели всіх еукаріотних клітин. Вони вириті подвійною мембраною, не
з’єднаною з ЕПС. Основна функція забезпечення енергетичних потреб клітини. У
мітохондріях проходять синтез АТФ і АДФ. Мітохондрії утворюються внаслідок
поділу.
Мікротрубочки
– органели всіх еукаріотних клітин. У вищих рослин входять до складу веретена
поділу і регулюють розходження хромосом, а також беруть участь у різних
внутріклітинних процесах, переміщенні та впорядкування руху ін. Органел клітини
утворює опірну систему клітини, зумовлюють її форму.
Пластиди.
Являють собою відносно великі утворення клітин – їх довжина досягає 1 Омкм.
Вони вириті подвійною мембраною, що відділяє їх матриця від цитоплазми.
Внутрішня мембрана має вирости в порожнину пластид, які утворюються сплющені
мішечки – тилакоїди. Групи дископодібних тилакоїдів об’єднуються утворюють
грани. Грани характерні лише для хлоропластів. У мембранах тилакоїдів
концентруються пігменти.
Залежно
від забарвлення розрізняють такі види пластид:
лейкопласти
(безбарвні),
хлоропласти
(зелені),
хромопласти
(жовті, оранжеві, червоні).
У
клітині звичайно зустрічаються пластиди одного типу. Особливість пластид полягає
в тому, що одні їх види можуть переходити в ін. У водоростей пластиди звичайно
більші, в них концентруються всі пігменти, що знаходяться в клітині, вони
називаються хроматоформи.
Лейкопласти
мають різноманітні форми: звичайні для клітин і органів, що не освітлюються
сонцем (корені, кореневища, бульби), але знаходяться і в епідермі. Там вони
мають кулясту форму і концентруються біля ядра. За допомогою лейкопластів у
рослинах відбуваються синтез і накопичення запасних харчових речовини, у першу
чергу крохмалю (амінопласти), рідше білків (протеїнопласти), ще рідше жирних
олій, ліпідопласти).
Хлоропласти
– пластиди зелених органів рослин. Здебільшого вони мають форму зерен, тому їх
називають хлорофіловими зернами. Головними пігментами хлоропластів є хлорофіли,
що мають кілька модифікацій (хлорофіли а, в, с, d, е) у вищих рослин головними
хлорофілами є а і в. Значення хлорофілу полягає у поглинанні енергії світла і
участі у фотохімічних реакціях. У хлоропластах знаходяться також каротиноїди.
Вони відіграють роль світлофільтрів, що захищають хлорофіли від яскравого
освітлення і від окислення киснем, що виділяється при фотосинтезі.
Хлоропласти
мають різноманітні форми і різне забарвлення. Останнє залежить від пігментів
каротиноїдів, які бувають жовті, оранжеві або червоні. Вони синтезуються
рослинами, бактеріями і грибами. Найбільш поширеними каротиноїдами є каротини і
ксантофіли. Каротиноїди частково відіграють роль додаткових фотосинтезуючих
пігментів, а також виконують біологічну роль: яскраве забарвлення пелюсток
квіток приваблює комах-запильників, а дозрілих плодів – тварин і птахів, які
поїдають плоди, розповсюджують їх насіння.
Хромопласти
– кінцевий етап у розвитку пластид. У них можуть перетворюватись лейкопласти і
хлоропласти.
Хроматофори
– пластиди водоростей. Вони мають різну форму: стрічки, закрученої стрічки,
пластинки, кухля і ін. У хроматофорах можуть бути Дерлянти, Фнобіліни, які
беруть участь у фотосинтезі. Вони поглинають енергію світла і переносять її до
хлорофілу.
Види
пластид:
а)
лейкопласти;
б)
хлоропласти;
в)
хломопласти;
г)
хроматофори.
Ядро.
Нарівні з цитоплазмою ядро становить основну складову протопласта всіх
еукаріотних клітин. При видаленні ядра в клітині порушуються життєві процеси і
вона гине. Звичайно клітина містить одне ядро кулястої, яйцеподібної, рідше ін.
форми. Зверху воно вирито подвійною оболонкою, що складається з двох лямбран з
порами, через які проходить обмін речовин між ядром і цитоплазмою. Під
оболонкою знаходиться нуклеоплазма (ядерний сік), в якій розміщені хроматин,
одне або кілька ядерець і різні хімічні речовини.
Хроматин
складається з витків ДНК зв’язних з пістонами.
Ядерце
має кулясту форму. У ньому міститься 5% РНК і іде синтез рибосомної РНК, яка
через пори в ядерній оболонці надходить у цитоплазму.
Ядро
регулює всі життєві процеси клітини, несе в собі генетичну інформацію, що
знаходиться в ДНК.
Вакуолі
– порожнини в протопласті, заповнені розчином різних речовин, що відокремлені
від цитоплазми одинарною мембраною – тонопластом. Вони притаманні еукаріотичним
клітинам. Вакуолі утворюють ЕПС. У молодих клітин вакуолі невеликі, але їх
багато.
По
мірі старіння клітини вони збільшуються, зливаються і зрештою утворюють одну
велику вакуолю, що займає 70-90% об’єму і центральне положення в клітині.
Цитоплазма, ядро і ін. органоїди клітини відтискуються вакуолею до стінок
клітинної оболонки і займають постійне положення. У вакуолях міститься
клітинний сік, що являє собою водяний розчин різних органічних і неорганічних
речовин з рН –2-5. Лише у невеликої кількості рослин рН лужна (огірки).
До
складу клітинного складу входять. Вода (70-95%) азотисті та без азотисті
органічні речовини, вітаміни, фітонциди, неорганічні сполуки тощо.
Немає коментарів:
Дописати коментар