Компенсація за роботу на виробництвах з шкідливими і тяжкими умовами праці.

Пільги та компенсації, передбаченні статтею 7 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-ХІІ, установлено працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

Віднесення робіт до категорій із шкідливими і важкими умовами праці (особливо шкідливими та особливо важкими) здійснюють лише за результатами атестації робочих місць за умовами праці, проведеної згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим Постановою КМУ від 01.08.1992 № 442.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 атестацію робочих місць проводить атестаційна комісія, склад і повноваження якої визначає наказ по установі в строки, передбаченні колективним договором, але не рідше ніж 1 раз на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладено на керівника установи.

На підставі результатів атестації робочих місць за умовами праці оцінюють фактичний стан умов праці на робочому місці.

Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу під час проведення атестації робочих місць за умовами праці мають бути проведені санітарними лабораторіями підприємств і організацій, атестованими органами Держспоживстандарту і МОЗ, за списками, що узгоджуються з органами Державної експертизи умов праці, а також на договірній основі лабораторіями територіальних санітарно-епідеміологічних станцій.

Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.12.2001 № 528, визначає, що шкідливі умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство.

Отже, без результатів атестації робочих місць за умовами праці неможливо встановити, чи є перевищення гігієнічних нормативів на його робочому місці.

До речі, згідно з пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, записи до трудових книжок про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виконують відповідно до найменування професій і посад, зазначених у Класифікаторі професій.

Класифікатор професій професії «праля» не передбачає. У Класифікаторі професій зазначено професійні назви робіт «машиніст із прання та ремонту спецодягу» (код КП 8264) і «оператор пральних машин» (код КП 8264).

Отже, якщо у трудовій книжці працівниці написано «праля», то її професію залежно від характеру виконуваних робіт слід привести у відповідність до Класифікатора професій.

Відповідно до Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей пр. роботу виправлення виконує власник або уповноважений ним орган, який зробив відповідний запис.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

 Також звертаємо увагу керівників дошкільних навчальних закладів, шкіл та інших навчальних закладів, що «машиніст із прання та ремонту спецодягу» і «оператор пральних машин» мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, передбачені статтею 7 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР. Такі відпустки надаються за Списками виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженим постановою КМУ від 17.11.1997 № 1290 (додаток 1 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.2003 № 679).

 Згідно з розділом ХХХІІІ «Загальні професії в усіх галузях господарства» Списку «кухарі, які працюють біля плити», відповідно до позиції 77 мають право на щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими умовами праці тривалістю до 4 календарних днів; «машиніст (кочегар) котельні, зайнятий обслуговуванням парових та водогрійних котлів, що працюють на твердому мінеральному та торфовому паливі, під час їх завантаження ручним способом» має право на таку відпустку тривалістю до 7 календарних днів, «механізованим способом» – до 4 календарних днів (позиція 87); машиніст із прання та ремонту спецодягу та оператор пральних машин – тривалістю до 4 календарних днів (позиція 176).

Конкретна тривалість відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

Тож у разі, якщо атестацію робочих місць за умовами праці не проведено або несвоєчасно проведено, працівники, зайняті на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, втрачають право на будь-які пільги і компенсації, передбаченні законодавством за роботу із шкідливими умовами праці.

 Водночас повідомляємо, що Законом України «Про внесення зміни до статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення вимог законодавства про працю» від 17.05.2012 № 4714-VІ внесено зміни до частини першої статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-Х.

 Згідно зі змінами встановлено адміністративну відповідальність посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, зокрема, за порушення строку проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення. Зазначені порушення тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності у розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 510 – 1400 грн.