Проблеми забруднення водного середовища у промислових регіонах України

Зміст                                                                                                                       Вступ                                                                                                                1.Хімічне забруднення природних вод.

2. Стічні води.

3. Стан забруднення навколишнього природного середовища на території України у 2010 році.

4. Проблеми забруднення водного середовища Вінницької області.

5. Вплив на людину хімічного складу води.

6. Вплив на здоров’я людини забруднень водного середовища.

7.Основні методи очищення стічних вод.

Висновок

Вступ

     В даний час проблема забруднення водних об'єктів (рік, озер, морів, ґрунтових вод і т.д.) є найбільш актуальною, тому що усім відомий – вислів "вода - це життя". Без води людина не може прожити більше трьох діб, але навіть розуміючи усю важливість ролі води в її житті, вона все рівно продовжує жорстко експлуатувати водні об'єкти, безповоротно змінюючи їхній природний режим скиданнями і відходами. Тканини живих організмів на 70% складаються з води, і тому В.І.Вернадський визначав життя як живу воду. Води на Землі багато, але 97% - це солона вода океанів і морів, і лише 3% - прісна. З цих три чверті майже недоступні живим організмам, тому що ця вода "законсервована" у льодовиках гір і полярних шапок (льодовики Арктики й Антарктики). Це резерв прісної води. З води, доступної живим організмам, основна частина укладена в їхніх тканинах.

     Потреба у воді в організмів дуже велика. Наприклад, для утворення 1 кг біомаси дерева витрачається до 500 кг води. І тому її потрібно витрачати і не забруднювати. Основна маса води зосереджена в океанах. Випаровувана з їх поверхні вода дає живлющу вологу природним і штучним екосистемам суші. Чим ближче район до океану, тим більше там випадає опадів. Суша постійно повертає воду океанові, частина води випаровується, особливо лісами, частина збирається ріками, у які надходять дощові і снігові води.

     Колись невичерпний ресурс - прісна чиста вода - став вичерпним. Сьогодні води, придатної для питва, промислового виробництва і зрошення, не вистачає в багатьох районах світу.

1.Хімічне забруднення природних вод.

Будь-яке водоймище або водне джерело співвіднесене з навколишнім зовнішнім середовищем. На нього впливають умови формування поверхневого або підземного водного стоку, різноманітні природні явища, індустрія, промислове і комунальне будівництво, транспорт, господарська й побутова діяльність людини. Результатом цих впливів стає принесення у водне середовище нових, не властивих йому речовин — забруднювачів, що погіршують якість води. Зазвичай виділяють хімічне, фізичне і біологічне забруднення. Хімічне забруднення являє собою зміну природних хімічних властивостей води за рахунок збільшення вмісту в ній шкідливих домішок як неорганічної (мінеральні солі, кислоти, луги, глинисті частинки), так і органічної природи (нафта й нафтопродукти, органічні залишки, поверхнево-активні речовини, пестициди).

Основними неорганічними (мінеральними) забруднювачами прісних і морських вод стали різноманітні хімічні сполуки, токсичні для мешканців водного середовища. Це сполуки Арсену, Плюмбуму, Меркурію, Хрому, Купруму, Флуору. Більшість із них опиняється у воді внаслідок людської діяльності. Важкі метали усмоктуються фітопланктоном, а потім передаються через харчовий ланцюг більш високоорганізованим організмам.

До небезпечних забруднювачів водного середовища можна зарахувати неорганічні кислоти й основи, що обумовлюють широкий діапазон рН промислових стоків (1,0—11,0) і здатні змінювати рН водного середовища до значень 5,0 або вище 8,0, тоді як риба в прісній і морській воді може існувати тільки в інтервалі рН 5,0—8,5. До основних джерел забруднення гідросфери мінеральними речовинами і біогенними елементами слід віднести підприємства харчової промисловості й сільське господарство. Зі зрошуваних земель щорічно вимивається близько 6 млн т солей. Відходи, що містять ртуть, свинець, мідь, зібрані в окремих районах біля берегів, однак певна їх частина виноситься далеко за межі територіальних вод. Забруднення ртуттю істотно впливає на первинну продукцію морських екосистем, стримуючи розвиток фітопланктону. Відходи, що містять ртуть, звичайно зосереджуються в донних відкладеннях заток або естуаріях рік. Подальша їх міграція супроводжується нагромадженням метилової ртуті і її включенням у трофічні ланцюги водних організмів.

Основні джерела забруднення поверхневих і підземних вод.

Джерела забруднення підземних вод:

1) місця збереження і транспортування промислової продукції і відходів виробництва;

2) місця акумуляції комунальних і побутових відходів;

3) с/г та інші угіддя, на яких застосовуються добрива, пестициди та інші хімічні речовини;

4) забруднені ділянки поверхневих водних об’єктів, що живлять підземні води;

5) забрудненні ділянки водоносного горизонту, природно  чи штучно зв’язані з суміжними водоносними горизонтами;

6) ділянки інфільтрації забруднених атмосферних опадів;

7) промислові ділянки підприємств, поля фільтрації, бурові скважини та інші горні виробки.

Виділяють: мікробіологічне і хімічне забруднення підземних вод. В підземних умовах деякі бактерії і віруси зберігають життєздатність, деякі навіть до 100 діб і більше. Зони забруднень утворюється при наявності полів асенізації і фільтрації, тваринницьких дворів, через які йде пряма фільтрація забруднених вод.

Забруднення підземних вод хімічними речовинами може йти через забруднення поверхневих вод , що живлять підземні. Забруднення ПАР може йти через поповнення запасів підземних вод із поверхневих джерел води, що містять ПАР. При забрудненні або небезпеці забруднення підземних вод об’єм і спосіб спостережень за їх режимом і якістю визначається в залежності від значення і виду водокористування , а також з врахуванням можливих наслідків забруднень.

Причини забруднення поверхневих вод:

1) скидання в водойми неочищених або недостатньо очищених стічних вод промислових підприємств, комунальним і сільським господарствам;

2) залишки добрив та отрутохімікати ,що змиваються талими та дощовими водами.

3) Виробництво і широке застосування ПАР, особливо в складі миючих засобів обумовлює поступлення їх з стічними водами в багато водойм в тому числі в джерела господарсько-побутового забезпечення.

Основна небезпека - не безповоротність використання, а забруднення природних вод промисловими стоками.

За фізичним станом забруднення розділяють : нерозчинні, колоїдні, розчинні.

За природою: мінеральні, органічні, бактеріальні, біологічні.

Мінеральні — пісок, глинисті частинки, мін. солі, розчини кислот, лугів.

Органічні — 1) рослини :залишки рослин (овочів, злаків, росл.масло). 2)тваринні: фізіол. виділ. тварин і людини, залишки тканин тварин та ін.

Бактеріальне і біологічне забруднення - побутові стічні води і стоки деяких промислових підприємств (шкіряні заводи, фабрики первина обробка шерсті, хутряні виробництва, біофабрикати, п-ства мікробіологічної промисловості).

Слід відзначити, що у воді біологічні забруднюючі агенти набувають особливого значення, випереджаючи за небезпекою навіть хімічні. Це трапляється тоді, коли вода стає життєвим середовищем для патогенних організмів. При чому повітряним шляхом (найчастіше мікрокраплями слини чи води) передаються лічені хвороби, водним — їх більшість. Через воду передаються такі бактеріальні хвороби як холера, тиф, бактеріальна дизентерія; вірусні інфекції: інфекційний гепатит, поліомієліт; а також дизентерія, викликана найпростішим — дизентерійною амебою, та шистосоміаз, які викликають паразити.

Збільшення біологічного забруднення гідросфери внаслідок антропогенних впливів цілком можна віднести до “помсти” природи, до ефектів протидії надмірному втручанню надто великої кількості людей у довкілля. На користь такої оцінки ситуації можна навести наступні факти:

Антропогенна зміна фізико–хімічних умов довкілля вже призвела до кількох випадків поширення форм бактерій з перетворенням їх на значно патогенніші. За кордоном найширшого розголосу набула поява принципово нової “хвороби легіонерів”, спричиненої мутацією такого поширеного мешканця боліт, як легіонела. Персоналові пологових будинків багатьох країн світу доводиться боротися з хворобою породіль викликаною синьо–гнійною паличкою. Спираючись на загальні закони синекології, фахівці стверджують, що явище біологічної патогенізації довкілля лише почалося. У майбутньому ситуація погіршиться, якщо поведінка людей не зміниться.

Не буде перебільшенням стверджувати, що практично всі елементи і речовини, які використовує чи виготовляє людина, так чи інакше опиняються у гідросфері. За масою переважають хімічні: кислоти, мінеральні солі різного складу, луги, метали і т.п.

Постійно зростає кількість у воді органічних сполук, продуктів “великої хімії”: нафти, проміжних і кінцевих речовин її переробки, пестицидів, миючих засобів та інших поверхнево–активних сполук.

2. Стічні води.

Промислові стоки займають перше місце по обсязі і збитковості. Вирішувати проблему скидань їхній у ріки потрібно в першу чергу. Через забруднення викликуваного стоками починаються різні біогенні мутації. З рік і озер пропадають багато видів риби, а ті які залишаються - непридатні в їжу. Значно бідніє флора і фауна водойм. Через промислові стоки у водоймах спостерігається надлишок кисню, тому можна спостерігати так називане "цвітіння" водойм. Багато хто напевно не раз бачили на поверхні води нафтову плівку, що переливаючи на сонці здається дуже красивої, але насправді викликає зменшення проникнення світла у водну товщу в кілька разів. Змінюється і хімічний склад водойм, підвищується вміст азоту, фосфору і хлоровмісних речовин.

Важливою проблемою є забруднення водойм відходами сільського господарства. Багато хто напевно з настанням весняного повіддя не раз зауважували неприємний запах, що виливає питна вода. Запах цей викликаний тим, що бурхливі весняні потоки змивають у ріку фекальні маси, що нагромадилися за зиму і вивезених навесні на поля. Замість того, щоб стежити за потраплянням цих речовин у ріки, надає перевагу перед тим як подати цю воду у вдома зміщати її з величезною кількістю хлорки, що є далеко небезпечною речовиною.

Третьою проблемою є потрапляння в ріки й інші водойми різного побутового і промислового сміття. Багато хто, напевно, не раз гуляючи по набережній кидали у воду папірець, банку, гілку і т.д. У якомусь місці все це сміття накопичується й у руслі ріки утворяться наноси, виникають острівці. Усе це веде в засміченню і пересиханню ріки. Це ж сміття розкладаючи виділяє різні канцерогенні речовини, що попадають разом з їжею до нас на стіл.

3. Стан забруднення навколишнього природного середовища на території України у 2010 році.

Cпостереження за кислотністю опадів (рН) проводились на 48 метеостанціях гідрометслужби, з них на 41-ій – спостереження за хімічним складом опадів. У 2010 р. спостерігалось зниження майже усіх іонів (сульфатів, карбонатів, натрію, калію, кальцію), крім іонів хлору, магнію та амонію. Переважали нормальні та помірно лужні опади – 67,71% та 23,99% відповідно. Помірно кислі опади спостерігалися у 8,12% випадків. Кислі та лужні опади спостерігалися лише у 0,18 % досліджених дощів відповідно (рис.2).

Спостереження за станом забруднення поверхневих вод за гідрохімічними показниками проводились на 151 водному об’єкті (127 річках, 15 водосховищах, 7 озерах, 1 лимані, 1 каналі) в 240 пунктах і 373 створах. Водні об’єкти України забруднені переважно сполуками важких металів, сполуками азоту, нафтопродуктами, фенолами, сульфатами. У 2010 р. зареєстровано два випадки екстремально високого забруднення (ЕВЗ) за вмістом розчиненого у воді кисню на р. Трубіж в районі смт Баришівка Київської області. Високе забруднення (ВЗ) було відмічено на 64 водних об'єктах у 515 випадках за 10 забруднювальними речовинами. Зниження вмісту кисню нижче 3 мг/дм3 спостерігалось протягом року у воді р. Тисмениця (басейн Дністра) в районі м. Дрогобич та на р. Устя (басейн Дніпра) у м. Рівне. Найбільша кількість випадків ВЗ спостерігалась у річках Приазов’я, басейнів Дніпра, Сіверського Донця, Західного Бугу. У відносно задовільному стані знаходились річки гірського Криму, Карпат.

Високим забрудненням характеризуються поверхневі води басейну Західного Бугу, особливо р. Полтва, в яку скидаються недостатньо очищені води Львова. Протягом року в районі Львова відмічались випадки ВЗ за БСК5, сполуками азоту. У притоках Дунаю залишаються достатньо високими концентрації нафтопродуктів, фенолів, сполук важких металів. В притоках Дністра найбільш розповсюдженими забруднювальними речовинами з високими середньорічними і максимальними концентраціями залишаються сполуки важких металів. Максимальні концентрації цих речовин були у межах 10-55 ГДК. Для поверхневих вод басейну Південного Бугу залишаються високими середньорічні концентрації сполук азоту, сполук важких металів. У річках басейну Дніпра велике навантаження від забруднення зазнавали наступні водні об’єкти – річки Уборть, Тетерів, Гнилоп’ять, Ірша, Унава, Десна, Остер, Сула, Псел, Хорол, Ворскла, Самара, Вовча, де максимальні концентрації сполук марганцю, міді, цинку були у межах 10-47 ГДК.

У водосховищах дніпровського каскаду відмічалось суттєве забруднення важкими металами. Так, найбільш високі концентрації сполук міді спостерігались у воді Кременчуцького водосховища в районі міст Черкаси, Світловодськ, Верхньодніпровськ і досягали 90; 69; 80 ГДК відповідно. Максимальні концентрації сполук марганцю на рівні ВЗ відмічені в усіх водосховищах Дніпра, крім Каховського і були у межах від 10 до 53 ГДК.

В більшості річок Криму та Північно - Кримського каналу вміст забруднювальних речовин, в основному, був нижче рівня ГДК. Стан річок Приазов’я суттєво не змінився. Найбільш забрудненими водними об’єктами залишались річки Кальміус, Кринка, Кальчик, Булавин. Вода річок Приазов’я характеризується високим вмістом азоту нітритного – середні концентрації в межах 1-53 ГДК, сполук міді, марганцю, хрому шестивалентного – 2-14 ГДК. Максимальні концентрації азоту нітритного перевищували ГДК у 94 рази, азоту амонійного – у 36 разів, хрому шестивалентного - у 20 разів, сполук марганцю – у 35 разів. Для басейну р. Сіверський Донець традиційним є забруднення води сполуками азоту та важких металів. Максимальні концентрації, як правило відмічені в районах крупних промислових підприємств – мм. Харків, Слов’янськ, Артемивськ, Дружківка, Луганськ і досягали з азоту нітритного – 10-51 ГДК, міді – 31-48 ГДК, марганцю – 11-43 ГДК.

Спостереження за якістю поверхневих вод за гідробіологічними показниками (фітопланктон, зоопланктон, зообентос, перифітон, вища водна рослинність) проводилися на 53 водних об’єктах (46 річках та 7 водосховищах) в 96 пунктах, на 180 створах. Одержані дані про стан гідробіоценозів свідчили, що за середніми значеннями індексу сапробності на всіх водних об’єктах, як і в минулому році, спостерігалось помірне забруднення води – III клас якості вод. Але окремі спостереження досить часто свідчили про значно вищий рівень забруднення.

Рівні радіоактивного забруднення поверхневих вод визначались у 9 створах на річках Дніпро, Десна, Дунай, Південний Буг. Спостереження за радіоактивним забрудненням дніпровських водосховищ проводились, в основному, у їх нижніх частинах (у верхніх б’єфах ГЕС), а також у зонах впливу діючих АЕС.

У 2010 р. гідрометеорологічні умови, що склались у 30-км зоні відчуження і загалом у басейні Дніпра, не призвели до ускладнень радіаційної ситуації на водних об'єктах зони та дніпровської водної системи. Максимальні та середньорічні концентрації радіонуклідів у воді р. Прип'ять у створі м. Чорнобиля у 2010 р. були одними із найменших за весь період після аварії на ЧАЕС. При проходженні забруднених прип’ятських вод від м.Чорнобиля через Київське водосховище концентрація стронцію-90 знизилась у 2,2 рази і в створі верхнього б’єфу Київської ГЕС (м. Вишгород) складала в середньому за рік 54 Бк/м3. Вниз по Дніпру внаслідок розбавлення більш чистими водами бокових приток, вміст стронцію-90 у воді й далі зменшувався і у Каховському водосховищі в районі Нової Каховки становив у середньому за рік 27 Бк/м3. Зниження концентрації цезію-137 вздовж Дніпра відбувається більш інтенсивно, ніж стронцію-90. Вирішальну роль у цьому відіграють, окрім розбавлення, процеси седиментації, оскільки цезій-137 має велику здатність до адсорбції на завислих наносах, значна частина яких акумулюється у донних відкладах водосховищ. У 2010 р. середня концентрація цезію-137 у Київському водосховищі становила 9,5 Бк/м3, у Каховському – складала 0,70 Бк/м3.

Максимальний вміст НВ на рівні 15,0 ГДК виявлено у Дніпровському лимані, на рівні 11,0 ГДК – у водах Бузького лиману. Порівняно з попереднім роком вміст нафтопродуктів знизився у водах гирла р. Південний Буг і Бузькому лимані, підвищився – у водах гирла р. Дніпро. Максимальні концентрації фенолів на рівні 26,0 ГДК відмічено у водах гирла р.Південний Буг, 17,0 ГДК – у Дніпровському лимані. Порівняно з попереднім роком вміст фенолів у водах усіх районів не змінився. Вміст СПАР, сполук азоту в усіх районах спостережень, як і в попередньому році, в основному були менше ГДК. У дельті р. Дунай і дельтових водотоках, у Дніпровському лимані, порту Ялта виявлено хлорорганічні пестициди – гамма-гексахлорциклогексан (гамма-ГХЦГ) і дихлордифенілтрихлоретан (ДДТ) та його метаболіти (ДДД і ДДЕ). В одиничних пробах води дельтових водотоків, Дніпровсько-Бузькій гирловій області і Сухого лиману виявлено поліхлорбіфенили. Вміст розчиненого у воді кисню у більшості районів моніторингу був достатнім. Але, у придонних водах Бузького лиману у чотирьох випадках відмічалась повна відсутність розчиненого у воді кисню. Більш забрудненими були води Дніпровського лиману і порту Одеса; води дельти р. Дунай, Бузького лиману і гирла р. Дніпро характеризувались, як помірно забруднені; води Сухого лиману і вхідного каналу, порту Ялта, дельтових водотоків – як чисті.

4. Проблеми забруднення водного середовища Вінницької області.

Серед природних багатств, які потребують постійної уваги населення області до раціонального використання і охорони, є водні ресурси. Основними джерелами водних ресурсів Вінниччини виступають поверхневі (річки, озера, водосховища, болота) і підземні води. Поверхневі водотоки належать до басейнів Пд. Бугу, Дністра, Дніпра.

Практично на всіх створах річки Південний Буг спостерігалося за вмістом фенолів до 6 ГДК2, формальдегіду до 1,8 ГДК2, за вмістом заліза перевищення становила від 2,6 до 8,4ГДК 1; міді від 2 до 5 ГДК 1. Спостерігалося постійне бактеріальне забруднення річки Південний Буг (особливо в районі створу м.Гнівань). По органолептичним показникам якість води у річці Південний Буг та її притоках Рів і Соб у 17 випадках із 160 не відповідає нормам СанПин №4630-88. Але у цілому вода поверхневих вод Вінниччини по більшості хімічних показників безпечна, крім БСКп та кольоровості, і може бути використано для господарсько-питних та культорно-побутових потреб.

За даними обласного центру гідрометеорології, який контролює три постійних створи в межах м. Вінниці, один створ на р. Соб (с. Зозів), один створ на р. Рів ( с. Демидівка), протягом року спостерігався підвищений вміст фенолу до 3 ГДК1, азоту нітритного до 1,2 ГДК1, нафтопродуктів до 7,6 ГДК1, було виявлене незначне підвищення вмісту міді, марганцю, заліза.

Однак основними і потенційними водокористувачами - забруднювачами води залишаються водоканалізаційне піприємство міста Могилів - Подільський, локомативне депо міста Жмеринка, підприємство «Сектор - сервіс» (Жмеринка), ВАТ «Крижопільський сирзавод». У дністровській воді спостерігався вміст фтору, міді, фенолів, що перевищував допустиму норму.

Всі дані, що наведені у цій роботі доводять, що «Блакитні очі країни» потребують уваги суспільства і не тільки як місце, куди можна викинути використаний матеріал, але як частину природи, яку потрібно шанувати і про яку треба піклуватися, тому що вона являється необхідною частиною природи, без якої людство не зможе існувати.

5. Вплив на людину хімічного складу води.

У природній воді є мінеральні солі. Вода вважається доброю, якщо мінералізація не перевищує 1000 мг/л. Води з великим вмістом солей належать до солоних і непридатні для пиття. Дуже мала мінералізація води погіршує її смак, а позбавлену солей (дистильовану) воду взагалі вважають шкідливою — вона порушує травлення і діяльність залоз внутрішньої секреції. Гранично допустимий вміст заліза у воді — до 0,3 мг/л, міді — 1 мг/л, цинку — 5 мг/л.

Іноді у питній воді зустрічається багато солей хлористоводневої та сірчаної кислот (хлориди і сульфати), які надають воді солоного та гірко–солоного смаку. Вживання такої води призводить до порушення діяльності травної системи. Воду, яка містить більше ніж 500 мг/л сульфатів і 350 мг/л хлоридів, вважають шкідливою для здоров’я.

Із вмістом у воді солей кальцію та магнію тісно пов’язана інша її властивість — жорсткість. Припустимий рівень загальної жорсткості дорівнює 7 мг. Екв –1/л-1, при таких рівнях жорсткості вода не впливає на ліпідний обмін в умовах тривалого введення холестерину, і не може спричинювати розвиток атеросклеротичних змін артерій.

Зміни у концентрацій розчинених у воді солей призводять до виникнення багатьох ендемічних хвороб, наприклад, ендемічного зобу і флюорозу.

6. Вплив на здоров’я людини забруднень водного середовища.

Для живих істот найсуттєвішими є наступні дві властивості води:

1. Вона має рекордне серед поширених речовин значення поверхневого тиску, високі “капілярні властивості”, розвиваючи великі сили при взаємодії з твердими тілами (змочуванні чи незмочуванні). Діапазон наслідків цього надзвичайно широкий: від засвоєння водомірками поверхні до важливої для всього живого участі у керуванні мембранними біохімічними процесами.

2. Здатність води легко розчленовувати на фрагменти більшість речовин.
   Ці властивості води обумовлюють те, що вода є : 1) основою всіх життєвих процесів, 2)єдиним джерелом кисню в основному рушійному процесі на планеті – фотосинтезі. Рослини на 90%, тварини на 75% складаються із води. Втрата 10-20% вологи живими організмами приводить до їх загибелі. Люди вмирають без води на восьму добу. Крім того водні розчини – необхідна умова міграції будь-яких хімічних елементів; тільки при наявності води проходять складні хімічні реакції.

Як і атмосфера, гідросфера зазнає значного антропогенного впливу. Більшість з того, що обговорювалось нами про види забруднюючих речовин атмосферного повітря, стосується і води.

7.Основні методи очищення стічних вод.

Водойми забруднюються в основному в результаті спуска в них стічних вод від промислових підприємств і населених пунктів. У результаті скидання стічних вод змінюються фізичні властивості води (підвищується температура, зменшується прозорість, з'являються фарбування, присмаки, запахи); на поверхні водойми з'являються речовини, що плавають, а на дні утвориться осад; змінюється хімічний склад води (збільшується зміст органічних і неорганічних речовин, з'являються токсичні речовини, зменшується зміст кисню, змінюється активна реакція середовища й ін.); змінюється якісний і кількісний бактеріальний склад, з'являються хвороботворні бактерії. Забруднені водойми стають непридатними для питного, а часто і для технічного водопостачання; утрачають рибогосподарське значення і т.д. Загальні умови випуску стічних вод будь-якої категорії в поверхневі водойми визначаються народногосподарською їх значимістю і характером водокористування. Після випуску стічних вод допускається деяке погіршення якості води у водоймах, однак це не повинно помітно впливати на його житті і на можливості подальшого використання водойми як джерела водопостачання, для культурних і спортивних заходів, рибогосподарських цілей.

Методи, застосовувані для очищення виробничих і побутових стічних вод, можна розділити на три групи: механічні; фізико-хімічні, біологічні. У комплекс очисних споруджень, як правило, входять спорудження механічного очищення. У залежності від необхідного ступеня очищення вони можуть доповнюватися спорудженнями біологічного або фізико-хімічного очищення, а при більш високих вимогах до складу очисних споруджень включаються спорудження глибокого очищення. Перед скиданням у водойму очищені стічні води знезаражуються, що утвориться на всіх стадіях очищення осад або надлишкова біомаса надходить на спорудження по обробці осаду. Очищені стічні води можуть направлятися в оборотні системи водопостачання промислових підприємств, на сільськогосподарські нестатки або скидатися у водойму. Оброблений осад може утилізуватися, знищуватися або накопичуватися.

Механічне очищення застосовується для виділення зі стічних вод нерозчинених мінеральних і органічних домішок. Як правило, вона є методом попереднього очищення і призначена для підготовки стічних вод до біологічних або фізико-хімічних методів очищення. У результаті механічного очищення забезпечується зниження зважених речовин до 90%, а органічних речовин до 20%.

До складу споруджень механічного очищення входять ґрат, різного виду уловлювачі, відстійники, фільтри

Первинні відстійники застосовуються для виділення зі стічних вод зважених речовин, що під дією гравітаційних сил осідають на дно відстійника, або спливають на його поверхню. Для очищення стічних вод, що містять нафту і нафтопродукти, при концентраціях більш 100 мг/л застосовують нафтоловушки. Ці спорудження являють собою прямокутні резервуари, у яких відбувається поділ нафти і води за рахунок різниці їхньої густини. Нафта і нафтопродукти спливають на поверхню, збираються і віддаляються з нафтоловушки на утилізацію.

Біологічне очищення – широко застосовуваний на практиці метод обробки побутових і виробничих стічних вод. У його основі лежить процес біологічного окислювання органічних сполук, що утримуються в стічних водах. Біологічне окислювання здійснюється співтовариством мікроорганізмів, що включають безліч різних бактерій, найпростіших і ряд більш високоорганізованих організмів-водоростей, грибів і т.д., зв'язаних між собою в єдиний комплекс складними взаєминами (метабіозу, симбіозу й антагонізму).

Хімічні і фізико-хімічні методи очищення відіграють значну роль при обробці виробничих стічних вод. Вони застосовуються як самостійні, так і в сполученні з механічними і біологічними методами.

Нейтралізація застосовується для обробки виробничих стічних вод багатьох галузей промисловості, що містять луги і кислоти. Нейтралізація стічних вод здійснюється з метою попередження корозії матеріалів водовідвідних мереж і очисних споруджень, порушення біохімічних процесів у біологічних окислювачах і водоймах.

Висновок:

У даній практичній роботі розглянута проблема забруднення водних об'єктів. На сьогодні не можна не звертати уваги на цю проблему, тому що якщо не на нас, то на наших дітях позначаться всі наслідки антропогенного забруднення води. Уже зараз через диоксинове забруднення водойм у Росії щорічно гине 20 тис. чоловік, невже на Україну може чекати теж така статистика? Цю проблему треба вирішувати якомога швидше і радикально переглянути проблему очищення промислових скидань.

Можна впевнено сказати, що одного бажання декількох груп екологів замало для покращення екологічного стану середовища, оскільки в більшості потрібні певні фінансові чинники для вирішення цих проблем. А звернувшись на допомогу до чиновників, які відповідають за фінансування, ми не завжди маємо позитивну відповідь. Тож варто задуматись кожному з нас, і зробити свій внесок у розвиток екологічного суспільства. Саме тоді буде прогрес.