Підставою
для притягнення до юридичної відповідальності у галузі забезпечення екологічної
безпеки є вчинення екологічного правопорушення. Чинне екологічне законодавство
закріплює перелік правопорушень у галузі екологічної безпеки. Зокрема, у ст. 68
Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"
виділені такі види правопорушень: порушення прав громадян на екологічно
безпечне навколишнє природне середовище; порушення норм екологічної безпеки;
порушення екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві,
реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд,
пересувних засобів та інших об'єктів; допущення наднормативних, аварійних,
залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на
навколишнє природне середовище; невжиття заходів щодо попередження та
ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на
навколишнє природне середовище; порушення природоохоронних вимог при
зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних
засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних та радіоактивних речовин,
виробничих, побутових та інших видів відходів тощо.
Найбільш поширеним правопорушенням у
галузі екологічної безпеки є недотримання відповідних екологічних нормативів,
вимог та правил.
Порушення нормативів екологічної
безпеки створює умови для екологічного ризику та в кінцевому підсумку
призводить до виникнення реальної екологічної небезпеки для життя, здоров'я
людини та навколишнього природного середовища.
Правопорушення у сфері екологічної
безпеки є різновидом екологічних правопорушень. Правопорушення можливі як при
порушенні вимог екологічної безпеки у процесі здійснення різних видів
господарської діяльності, так і у разі невиконання заходів у процесі ліквідації
надзвичайних екологічних ситуацій або їх попередження. З урахуванням ступеня
суспільної небезпеки вони поділяються на проступки та злочини. Згідно з видами
екологічних правопорушень у галузі забезпечення екологічної безпеки винні особи
можуть бути притягнуті до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної або
цивільно-правової відповідальності.
Адміністративна відповідальність є
різновидом юридичної відповідальності. У КУпАП закріплено кілька складів
правопорушень, що передбачають відповідальність громадян та посадових осіб за
порушення екологічної безпеки. Так, адміністративна відповідальність настає за
порушення вимог режиму радіаційної безпеки в місцевостях, що зазнали
радіоактивного забруднення (ст. 46-1); порушення порядку здійснення викиду забруднюючих
речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних та біологічних факторів (ст.
78); порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану
атмосфери та атмосферних явищ (ст. 78-1); порушення вимог щодо поводження з
відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації,
знешкодження, видалення або захоронення (ст. 82); приховування, перекручення
або відмову від надання повної та достовірної інформації за запитами посадових
осіб та зверненнями громадян та їх об'єднань щодо безпеки утворення відходів та
поводження з ними (ст. 82-3); змішування чи захоронення відходів, для
утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, без спеціального дозволу
(ст. 82-4); невиконання вимог екологічної безпеки у процесі впровадження
відкриттів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків,
раціоналізаторських пропозицій, нової техніки, технологій і систем, речовин і
матеріалів (ст. 91-1); приховування перевищення встановлених лімітів на обсяги
утворення та розміщення відходів (ст. 91-3); порушення вимог законодавчих та
інших нормативних актів з безпечного ведення робіт у галузях промисловості (ст.
93); порушення правил і норм ядерної та радіаційної безпеки (ст. 95); порушення
вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час
будівництва (ст. 96); невиконання законних вимог посадових осіб центрального
органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань цивільного
захисту, нагляду та контролю за станом захисту територій від надзвичайних
ситуацій природного та техногенного характеру (ст. 188-18) тощо.
Кримінальна відповідальність за злочини
проти довкілля передбачена за порушення правил екологічної безпеки (ст. 236 КК
України); невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення
(ст. 237); приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або
захворюваність населення (ст. 238); проектування чи експлуатацію споруд без
систем захисту довкілля (ст. 253); порушення правил безпеки під час
використання робіт з підвищеною небезпекою (ст. 272); порушення правил ядерної
або радіаційної безпеки (ст. 274); порушення правил, що стосуються безпечного
використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд
(ст. 275); заготівлю, перероблення або збут радіоактивно забруднених продуктів
харчування чи іншої продукції (ст. 327) тощо. Своєчасний
і правильний розгляд кримінальних справ про злочини, відповідальність за які
передбачена статтями 236-254 КК України, є важливим засобом захисту
гарантованого Конституцією права громадян на безпечне довкілля, а також
суспільних відносин у сфері охорони й відтворення навколишнього природного
середовища, раціонального використання природних ресурсів, забезпечення
екологічної безпеки життєдіяльності людини.
Незалежно від притягнення винних осіб
до адміністративної або кримінальної відповідальності вони повинні нести
цивільно-правову відповідальність у разі заподіяння шкоди навколишньому
природному середовищу або здоров'ю громадян. Цивільно-правова відповідальність передбачає
обов'язок юридичних та фізичних осіб відшкодувати шкоду, заподіяну ними
внаслідок порушення нормативів, вимог та норм екологічної безпеки, тобто
покладає на винних осіб майнові або інші зобов'язання.
Немає коментарів:
Дописати коментар