Флотаційні установки

Флотація -- один з методів фізико-механічного очищення стічних вод - найбільш поширений спосіб очищення стічних вод целюлозно-паперових і деревообробних підприємств. Флотацію успішно використовують для очищення стічних вод від маслопродуктів та інших легкоспливаючих речовин, що застосовуються в різних галузях промисловості.

     Флотація - це процес молекулярного прилипання частинок забруднювальних речовин до поверхні розподілу двох фаз: вода -- повітря, вода -- тверда речовина. Процес очищення стічних вод від легкоспливаючих речовин (розчинників, нафтопродуктів та ін.), волокнистих матеріалів за допомогою флотації полягає в утворенні системи "частинки забруднень -- бульбашки повітря", які спливають на поверхню та утилізуються.

      За принципом дії флотаційні установки класифікуються на такі види; з механічним диспергуванням повітря; з подачею повітря через пористі матеріали; електрофлотаційні та біологічні флотаційні установки.

        На машинобудівних, деревообробних і целюлозно-паперових підприємствах доцільно застосовувати пінні, напірні, вакуумні хімічні та біологічні флотаційні установки.

         На рис. наведена напірна флотаційна установка. Принцип її роботи полягає в такому. Стічна вода трубопроводом 1 через отвори рівномірно надходить у флотатор 10. Одночасно трубопроводом 2 подається стиснене повітря, яке через насадки 11 з пористого матеріалу у вигляді дрібних бульбашок рівномірно розподіляється вздовж перерізу флотатора. При спливанні бульбашки повітря обволікають частинки забруднювальних речовин, збільшуючи швидкість їх спливання. Піна накопичується між дзеркалом води і кришкою З флотатора, відсмоктується відцентровим вентилятором 4 у збірник 5 і через трубопровід 6 спрямовується для оброблення піни та вилучення з неї забруднювальних речовин. У процесі вертикального переміщення стічної води у флотаторі спостерігається насичення води киснем повітря. Очищена вода, огинаючи перегородку 9, зливається у водоприймач 7 і звідси трубопроводом 8 подається на перероблення

       Пінна флотація – найпоширеніший різновид флотації.

      Пінна флотація основана на здатності погано змочуваних водою мінеральних частинок (гідрофобних) прилипати до бульбашок повітря, які виникають при аерації пульпи. Комплекси «мінерал – повітря» спливають на поверхню пульпи, утворюючи пінний продукт. Змочувані водою мінеральні частинки (гідрофільні) залишаються завислими у пульпі і утворюють камерний продукт. Для підсилення різниці в змочуваності мінеральних частинок пульпа оброблюється спеціальними флотаційними реагентами.

      Перевагою вакуумної флотації являється те, що утворення бульбашок газу, їх злипання з частками забруднень і спливання агрегатів, що утворилися, "бульбашка-частка" відбуваються в спокійному середовищі і вірогідність їх руйнування зводиться до мінімуму, мінімальні також енерговитрати на насичення рідини повітрям. В той же час необхідність спорудження герметично закритих резервуарів, складність експлуатації вакуумних установок флотацій, а також обмежений діапазон їх застосування (концентрація забруднень в стічній воді не повинна перевищувати 250 мг/л) є недоліками методу вакуумної

Харчові отруєння бактеріального походження

Серед бактеріальних харчових отруєнь найбільше поширення у всіх країнах світу мають токсикоінфекції. При проведенні спеціальних досліджень було встановлено, що основну роль у патогенезі токсикоінфекції має надходження в шлунково-кишковий тракт живих мікробів, причому продукти, навіть рясно засіяні сальмонелами, після ретельної термічної обробки не викликають захворювань.

Передача в основному здійснюється через інфіковані харчові продукти. У багатьох випадках зараження відбувається при вживанні в їжу м'яса хворих тварин чи бацилоносіїв, у яких бактерія була спровокована важкою травмою, голодуванням, сильним стомленням і т.д. Іншим шляхом є посмертне зараження тварин, обумовлене недотриманням правил забою худоби й оброблення гаси, коли вміст кишечнику попадає на її поверхню.

Особливим видом бактеріальних харчових отруєнь є токсикози - захворювання, обумовлені на противагу токсикоінфекціям проникненням в організм не живих мікробів, а тільки їхніх токсинів. До цих отруєнь відносяться стафілококові інтоксикації, викликувані деякими штамами білого і золотавого стафілококів, основними джерелами яких можуть служити молочна худоба і людина. У першому випадку причиною, як правило, є вживання в їжу молока корів, хворих маститами, у другому інфікування обумовлюється різними гнійними поразками шкіри й ангінами. У цьому відношенні необхідно завжди пам'ятати, що маленький гнійничок на руці в кухаря може стати причиною великого спалаху харчових отруєнь. Часто ці інтоксикації зв'язують зі споживанням молочних чи продуктів виробів з них, зокрема морозива й особливо заварного крему, причому останній служить як би нагромаджувачем токсинів. Клінічна картина отруєнь стафілококовим токсином характеризується коротким інкубаційним періодом - у середньому 2-4 ч, по закінченні якого в потерпілих з'являються нудота, блювота, різкі болі в підложечній області і понос. Одним з найбільш важких харчових отруєнь є ботулізм, випадки якого реєструються у всіх країнах світу. Доведено, що це дуже небезпечне захворювання викликається токсином анаеробної бацили довгострокового мешканця ґрунту. По своїй біологічній активності він перевершує усі відомі токсини інших мікробів.

По клінічній картині ботулізм являє собою своєрідне захворювання з нервово-паралітичним синдромом бульбарного характеру. Після інкубаційного періоду, у середньому рівного 12 - 24 ч. До мікробних харчових отруєнь відносяться і так називані мікотоксикози, що являють собою захворювання, обумовлені продуктами життєдіяльності мікроскопічних грибів.

ГОСТРІ ХАРЧОВІ ОТРУЄННЯ НЕМІКРОБНОЇ ПРИРОДИ

По своїй етіології немікробне отруєння дуже різноманітні, причому схематично їх можна розділити на інтоксикації продуктами, отрутними по своїй природі і тимчасово здобувають токсичні властивості, а також отрутними домішками.

Звертаючи до першої підгрупи, необхідно насамперед зупинитися на отрутних грибах, тому що захворювання, викликувані ними, займають важливе місце серед немікробних харчових отруєнь.

З всіх отрутних грибів найбільш небезпечним, безсумнівно, є бліда поганка, до складу якої входять сильнодіючі токсичні речовини - аманітогемолізин і аманітотоксин. На другому місці по токсичності - найбільш ранні весняні гриби, отрутним початком яких служить гельвелова кислота, що володіє гемолітичним і гепатотропним ефектом. На третьому місці по отруйності стоять мухомори, у яких містяться мускарин, мікоатропин і інші токсини, що викликають отруєння з перевагою нервових симптомів. До гострих немікробних інтоксикацій відносяться також отруєння гіркими ядрами деяких кісточкових плодів (мигдаль, абрикоси), у складі яких міститься глюкозид амігдалин, відщеплюючий при гідролізі синильну кислоту.

До цієї групи можна прилічити отруєння, викликувані токсальбуміном фазіном, що міститься в сирій білій квасолі і легко руйнується при варінні.