Підставою
для притягнення до юридичної відповідальності у галузі забезпечення екологічної
безпеки є вчинення екологічного правопорушення. Чинне екологічне законодавство
закріплює перелік правопорушень у галузі екологічної безпеки. Зокрема, у ст. 68
Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"
виділені такі види правопорушень: порушення прав громадян на екологічно
безпечне навколишнє природне середовище; порушення норм екологічної безпеки;
порушення екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві,
реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд,
пересувних засобів та інших об'єктів; допущення наднормативних, аварійних,
залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на
навколишнє природне середовище; невжиття заходів щодо попередження та
ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на
навколишнє природне середовище; порушення природоохоронних вимог при
зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних
засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних та радіоактивних речовин,
виробничих, побутових та інших видів відходів тощо.
Найбільш поширеним правопорушенням у
галузі екологічної безпеки є недотримання відповідних екологічних нормативів,
вимог та правил.
Порушення нормативів екологічної
безпеки створює умови для екологічного ризику та в кінцевому підсумку
призводить до виникнення реальної екологічної небезпеки для життя, здоров'я
людини та навколишнього природного середовища.
Правопорушення у сфері екологічної
безпеки є різновидом екологічних правопорушень. Правопорушення можливі як при
порушенні вимог екологічної безпеки у процесі здійснення різних видів
господарської діяльності, так і у разі невиконання заходів у процесі ліквідації
надзвичайних екологічних ситуацій або їх попередження. З урахуванням ступеня
суспільної небезпеки вони поділяються на проступки та злочини. Згідно з видами
екологічних правопорушень у галузі забезпечення екологічної безпеки винні особи
можуть бути притягнуті до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної або
цивільно-правової відповідальності.
Адміністративна відповідальність є
різновидом юридичної відповідальності. У КУпАП закріплено кілька складів
правопорушень, що передбачають відповідальність громадян та посадових осіб за
порушення екологічної безпеки. Так, адміністративна відповідальність настає за
порушення вимог режиму радіаційної безпеки в місцевостях, що зазнали
радіоактивного забруднення (ст. 46-1); порушення порядку здійснення викиду забруднюючих
речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних та біологічних факторів (ст.
78); порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану
атмосфери та атмосферних явищ (ст. 78-1); порушення вимог щодо поводження з
відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації,
знешкодження, видалення або захоронення (ст. 82); приховування, перекручення
або відмову від надання повної та достовірної інформації за запитами посадових
осіб та зверненнями громадян та їх об'єднань щодо безпеки утворення відходів та
поводження з ними (ст. 82-3); змішування чи захоронення відходів, для
утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, без спеціального дозволу
(ст. 82-4); невиконання вимог екологічної безпеки у процесі впровадження
відкриттів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків,
раціоналізаторських пропозицій, нової техніки, технологій і систем, речовин і
матеріалів (ст. 91-1); приховування перевищення встановлених лімітів на обсяги
утворення та розміщення відходів (ст. 91-3); порушення вимог законодавчих та
інших нормативних актів з безпечного ведення робіт у галузях промисловості (ст.
93); порушення правил і норм ядерної та радіаційної безпеки (ст. 95); порушення
вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час
будівництва (ст. 96); невиконання законних вимог посадових осіб центрального
органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань цивільного
захисту, нагляду та контролю за станом захисту територій від надзвичайних
ситуацій природного та техногенного характеру (ст. 188-18) тощо.
Кримінальна відповідальність за злочини
проти довкілля передбачена за порушення правил екологічної безпеки (ст. 236 КК
України); невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення
(ст. 237); приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або
захворюваність населення (ст. 238); проектування чи експлуатацію споруд без
систем захисту довкілля (ст. 253); порушення правил безпеки під час
використання робіт з підвищеною небезпекою (ст. 272); порушення правил ядерної
або радіаційної безпеки (ст. 274); порушення правил, що стосуються безпечного
використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд
(ст. 275); заготівлю, перероблення або збут радіоактивно забруднених продуктів
харчування чи іншої продукції (ст. 327) тощо. Своєчасний
і правильний розгляд кримінальних справ про злочини, відповідальність за які
передбачена статтями 236-254 КК України, є важливим засобом захисту
гарантованого Конституцією права громадян на безпечне довкілля, а також
суспільних відносин у сфері охорони й відтворення навколишнього природного
середовища, раціонального використання природних ресурсів, забезпечення
екологічної безпеки життєдіяльності людини.
Незалежно від притягнення винних осіб
до адміністративної або кримінальної відповідальності вони повинні нести
цивільно-правову відповідальність у разі заподіяння шкоди навколишньому
природному середовищу або здоров'ю громадян. Цивільно-правова відповідальність передбачає
обов'язок юридичних та фізичних осіб відшкодувати шкоду, заподіяну ними
внаслідок порушення нормативів, вимог та норм екологічної безпеки, тобто
покладає на винних осіб майнові або інші зобов'язання.
