Теоретичні основи процесу флотації стічних вод

Флотація грунтується на різній змочуваності мінералів водою. Суть процесу полягає у специфічній взаємодії завислих речовин з бульбашками тонкодиспергованого у воді повітря з подальшим утворенням на поверхні води шару піни з речовинами, які вилучають. Тонкодисперсні часточки розміром менш як 5—10 мкм флотуються дуже важко і по­гіршують вилучення великих часточок. Для того щоб поліпшити флотувальність дрібних часточок, їх потрібно попередньо укрупнити, наприклад коагуляцією або флокуляцією. У разі флотаційного очищення поверхневий натяг оброблюваної води не повинен перевищувати 60—65 мн/м, а розмір бульбашок повітря — 15-30 мкм.

Отже, однією з важливих особливостей флотаційного очищення води від завислих твердих речовин є можливість селективного виділення домішок, що сприяє комплексній переробці очищуваних стічних вод. У тих випадках, коли для збільшення розмірів завислих твердих часточок застосовують коагулянти і флокулянти, після флотаційного розділення гідрофобний осад гідроксидів алюмінію і феруму разом із сорбованими домішками займає значно менший об'єм, і вологість його нижча, ніж осаду, виділеного відстоюванням. Це значно полегшує його подальшу переробку.

Утилізація та знешкодження відходів.

Відомі чотири основних засоби утилізації відходів: біотермічннй, поховання, компостування і спалювання.

Біотермічний засібзаснований на спроможності твердих відходів до самозаймання під впливом особливих мікроорганізмів - термофільних бактерій.

Компостування (гниїння) - біологічний процес розкладання органічних речовин за допомогою мікроорганізмів. Тепло, що виділяється при цьому, має дезинфікуючу властивість, завдяки чому утворюється цінне добриво для грунту. Сгоряння відходів відбувається в спеціальних печах. Теплом, що при цьому виділяється, можна опалювати будинки, підігрівати воду. Проте в компості, а отже и у грунті, іноді присутні домішки важких металів і інших токсичних сполук, що накопичуються і можуть завдати шкоди людині і навколишньому середовищу.

Спалювання - один із кращих методів ліквідації відходів, використовуваних як промислова сировина. При цьому потрібно враховувати те, що спалювання відходів на сміттєспалювальних фабриках спричиняє забруднення атмосфери. Розроблено технології, за якими з відходів виділяють чорні і кольорові метали, виготовляють будівельні матеріали. З економічної точки зору спалювати сміття вигідно: теплотворна спроможність сухих відходів сягає 9 мДж/ кг.

Поховання відходів відноситься до найбільш поширеного засобу їхньої утилізації. В Україні таким способом утилізується до 98% міських відходів. З цією метою відчужуються тисячі гектарів не тільки пустошів, але і родючих земель.

Організація служби охорони праці на підприємстві. Система управління охороною праці.

Організація безпечного виконання виробничої діяльності здійснюється на підприємстві спеціально створеними службами охорони праці, кількісний склад яких визначається ст.15 Закону «Про охорону праці» та Типовим положенням (№73 від 3.08.1993р.). Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівнику підприємства, маючи відповідні обов’язки та права.

 До обов’язків служби охорони праці належить:

Організація управління охороною праці відповідно до прийнятої на підприємстві схеми, оформлення наказом відповідальних осіб на окремих виробничих дільницях;

Складання планів роботи з охорони праці та контроль за їх виконанням;

Проведення паспортизації умов праці і санітарно-технічного стану виробничих підрозділів;

Проведення навчання працюючих, розслідування причин виробничого травматизму, їх аналіз та облік, а також розробка заходів з метою їх недопущення.

Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлених порушень мають право:

Видавати керівникам структурних підрозділів обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, вимагати від них необхідні пояснення з питань охорони праці;

Надсилати роботодавцю подання про відсторонення від роботи осіб, що порушують нормативно-правові акти з охорони праці або не пройшли медогляд, навчання чи не мають допуску до відповідної роботи;

Призупиняти роботу машин, механізмів або інших засобів, які створюють загрозу життю чи здоров’ю працюючих.

До функцій служби охорони праці входить розробка й здійснення заходів, які забезпечують безпеку праці, вдосконалення засобів захисту працюючих, а також контроль за дотриманням законодавчих та нормативно-правових актів.

 Згідно з чинним законодавством ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства.

Система управління охороною праці (СУОП) - це сукупність управлінських дій, що направлені на підвищення ефективності діяльності з метою забезпечення безпечних і нешкідливих пункты приема металлолома Луганск для здоров’я умов праці. При створенні СУОП повинні бути чітко визначені:

 - мета і об'єкт управління,

 - завдання і заходи щодо охорони праці,

 - функції і методи управління охороною праці,

 - організаційна структура управління охороною праці,

 - склад нормативно-методичної документації.

 Головною метою управління охороною праці є створення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, покращення виробничого побуту, попередження травматизму і профзахворювань. В спрощеному вигляді СУОП представляє собою сукупність суб'єкта та об'єкта управління.

 Суб'єктом управління в СУОП на підприємстві в цілому є керівник, а в цехах, на виробничих дільницях і в службах - керівники відповідних структурних підрозділів. Об'єктом управління в СУОП є діяльність підрозділів та служб підприємства по забезпеченню безпечних і нешкідливих умов праці на робочих місцях. Організаційно-методичну роботу по управлінню охороною праці, підготовку управлінських рішень і контроль за їх своєчасною реалізацією здійснює служба охорони праці підприємства, що підпорядкована безпосередньо керівнику підприємства (головному інженеру). Суб'єкт управління аналізує інформацію про стан охорони праці в структурних підрозділах підприємства та приймає рішення спрямовані на приведення фактичних показників охорони праці у відповідність з нормативними. Охорона праці базується на законодавчих, директивних та нормативно-технічних документах. При управлінні охороною праці не повинні прийматись рішення та здійснюватись заходи, що суперечать діючому законодавству, державним нормативним актам про охорону праці, стандартам безпеки праці, правилам та нормам охорони праці. До основних функцій управління охороною праці належать:

 - прогнозування і планування робіт, їх фінансування;

 - організація та координація робіт;

 - облік показників стану умов і безпеки праці;

 - аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці;

 - контроль за функціонуванням СУОП;

 - стимулювання роботи по вдосконаленню охорони праці.

 Основні завдання управління охороною праці:

 • навчання працівників безпечним методам праці та

 пропаганда питань охорони праці;

 • забезпечення безпечності технологічних процесів, виробничого устаткування, будівель і споруд;

 • нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;

 • забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;

 • забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку;

 • організація лікувально-профілактичного обслуговування;

 • професійний добір працівників з окремих професій;

 • удосконалення нормативної бази з питань охорони праці.

Екологічна конверсія в промисловості та в сільському господарстві.

Екологічна конверсія в промисловості. Розвиток екологічної кризи поставив складні задачі перед промисловим виробництвом. Виникла необхідність наукового аналізу взаємодії промислового виробництва з природним середовищем, на основі якого почала розвиватись нова галузь екології - промислова екологія. Промислова екологія є розділом загальної екології, що вивчає вплив промислового виробництва на навколишнє природне середовище.

Екологічної конверсії, тобто розвитку промислового виробництва з відмовою від екологічно небезпечних технологій потребують багато галузей промисловості. Так, у видобувній промисловості це є зведення до мінімуму втрат сировини при її видобуванні та транспортуванні. Усі супутні продукти видобувної промисловості слід використовувати, сировина та кінцеві продукти повинні правильно зберігатися.

Важливим елементом екологізації виступає розробка технологій виділення та знешкодження відходів. У цьому аспекті важливим є розвиток способів рециклінгу відходів. Рециклінгом відходів називають їхнє повторне використання для отримання корисних продуктів. Процес рециклінгу зводиться до первинної сепарації в місцях утворення, сортування та інтегрованої переробки, отримання корисних продуктів або матеріалів.

Технологічні процеси та типи відходів у різних галузях промисловості не однакові.Тому форми їх екологізації різні. Так, у металургійній промисловості це - заміна мартенів, де виплавлення сталі відбувається 8-12 годин, на конвертори, що видають метал кожні півгодини. Впроваджуються установки безперервного розливу сталі.

На підприємствах цукрової промисловості екологічну конверсію потрібно починати з очистки стічних вод, які забруднюють водойми. Для цього використовують спосіб біологічної очистки за рахунок створення полів зрошення, фільтрації та біологічних ставків. Штучні біоценози із найпростіших, мікробів та черв’яків, що при цьому утворюються, значно прискорюють розклад осаду. Від важких металів можна позбутися шляхом осадження їх спеціальними реагентами.

Світовим лідером у галузі екологічної конверсії промисловості є Німеччина:

-значно знижене використання коксу при виробництві металу (з 850 кг до 359 кг на 1 тонну гарячого металу);

-впроваджується безперервне розливання, що дає економію енергії;

-впроваджені пиле- і газоуловлювачі, що знизило викиди пилу до 1,4 кг і менше на 1 тонну необробленої сталі (раніше ці викиди перевищували 3 кг).

 Екологічна конверсія у сільському господарстві.

Виділяють головні напрямки екологізації агрономії на сучасному етапі розвитку сільського господарства:

-турбота про збереження родючості грунту;

-використання мінеральних добрив та хімічна меліорація на суворій науковій основі;

-більш широке застосування методів боротьби з бур’янами, шкідниками, хворобами рослин;

-впровадження комплексу заходів щодо запобігання ерозії грунту, включаючи контурно-меліоративне землеробство, полезахисне лісорозведення;

-обмеження використання важкої техніки.

Екологічна конверсія в галузі обробки грунту запропонована і проводиться в плані заміни плуга плоскорізами та іншими знаряддями. У 1980-84 рр. система була впроваджена у Полтавській області. Досягнуто зменшення ерозії грунту, вмісту нітратів у продукції, зменшилось внесення гербицидів. Покращення екологічної стійкості грунтів досягнуто при застосуванні безвідвальної обробки черноземів лісостепу України. Значну перспективу для України має грунтоохоронна система землеробства (Терарико А.Г., 1991), якою рекомендується 40-50% ріллі займати багаторічними травами із внесенням тільки високоякісних органічних добрив та сидератів та витриманням оптимального поголів’я худоби.

В системі меліорації передбачається перехід до малого зрошення, зрошування природних кормових угідь у заплавах, екологізація засобів та термінів поливу, контролю якості води (використання для поливу води з мінералізацією не більше 0,5-1,0 г/дм3).

Важливим елементом екологізації тваринництва є знешкодження твердих та рідких відходів. Найбільш екологічно чистою та економічно вигідною є переробка тваринницьких відходів на біогаз. Розроблена технологія його отримання у метантенках.

Які гази спричиняють руйнування озонового шару планети

Основними речовинами, що руйнують молекули озону, є:

-прості речовини (водень (H2), атоми кисню (O), хлора (Cl), брому (Br)),

-неорганічні сполуки (хлороводень (HCl), монооксид азоту (NO)),

-органічні сполуки (метан (CH4), фторхлор- і фторбромфреони, які виділяють атоми (Cl) і (Br)).

Теорія йонного обміну для очищення водних середовищ

Процес йонного обміну використовують для очищення стічних вод від багатьох органічних і неорганічних сполук, а також від катіонів кольорових металів. При хімічному очищенні стоків від катіонів кольорових металів за допомогою подачі вапна або їдкого натру і осадження у вигляді гідратів оксидів не завжди вдається очистити стоки повністю. Крім того, осадження гідратів оксидів вимагає суворого дотримання визначених значень рН стоків. Недоліками хімічного способу очищення стоків є значні витрати вапна і великі обсяги отриманих осадів гідратів оксидів металів. Використання більш досконалих процесів йонного обміну дозволяє практично повністю виділити зі стічних вод катіони кольорових металів та утилізувати отримані метали.

Найбільше розповсюдження при йонному обміні одержали синтетичні йонообмінні нерозчинювані у воді смоли — іоніти (катіоніти й аніоніти). Катіоніти — іоніти, у яких протийони мають кислотний характер, тобто обмінюють йони водню на інші катіони. Аніоніти — іоніти, у яких протийони мають лужний характер, тобто обмінюють гідроксильні йони лугу або аніони солей на інші аніони. При йонообмінному очищенні стічних вод застосовують також сильнокислотні сульфокатіоніти КУ-1 та КУ-2, слабокислотний карбоксильний катіоніт КБ-4, аніоніти ЕДЕ-10П і АВ-17.

У стічних водах звичайно містяться різні катіони кольорових металів, тому за таких умов важливе значення має селективність поглинання катіонів іонітами. Так, при йонному обміні на сульфокатіоніті КУ-2 за енергією витиснення йони розташовуються в такій послідовності:

H⁺<Na⁺<NH₄⁺<Mg²⁺<Zn²⁺<Co²⁺<Cu²⁺<Cd²⁺<Ni²⁺<Ca²⁺<Sr²⁺<Pb²⁺<Ba²⁺.

Стічні води очищують при фільтруванні зі швидкістю до 0,16 м/хв. крізь нерухомий або псевдорозріджений шар іоніту. Найчастіше застосовують очищення стоків у завислому шарі, оскільки у цьому випадку частинки іонітів переміщаються в об'ємі колони, постійно перемішуючись. Швидкість очищення у такому шарі більша, ніж у нерухомому. Застосування завислого шару не вимагає ретельного очищення стічних вод від завислих твердих домішок. По мірі заміщення в смолах протийонів катіонами кольорових металів густина зерен іонітів суттєво збільшується, тому такі зерна переміщуються у нижні шари іоніту, звідки іоніт відводиться на регенерацію. Найчастіше застосовують йонообмінні колони з решітками і конічними перетічними трубами (рис. 1).

У йонообмінній колоні 3 на різній висоті встановлені безпровальні 2 і провальна 1 решітки. У безпровальних решітках змонтовані конічні перетічні лійки 6. У верхній частині колони передбачені кільцевий зливний жолоб 4 і конічна лійка 5 для подачі іоніту. Стічна вода подається у нижню частину колони і переміщується з визначеною швидкістю знизу вгору, при цьому на безпровальних решітках утворюється завислий шар іоніту. Очищена вода відводиться з колони через кільцевий жолоб. При насиченні іоніту збільшується його густина, тому він переміщується з верхнього шару в нижній через перетічні лійки. Насичений іоніт відводиться з конічного днища колони і за допомогою аероліфта 7 подається зверху в регенераційну колону 8, звідки розчин надходить у колону знизу. З колони регенерований іоніт подається у промивну колону 9. Відмитий іоніт знову повертається у йонообмінну колону.

Особливістю йонообмінного методу очищення стічних вод є можливість очищення до будь-якого ступеня та утилізація цінних компонентів, що виділяються зі стічних вод. Йонообмінне очищення ціанистих стоків дозволяє утилізувати кольорові та благородні метали у вигляді товарної продукції. Для вилучення благородних металів і очищення стоків їх спершу пропускають через фільтри з активованим вугіллям. Фільтрат вугільних фільтрів після вилучення золота і срібла подається в іонітові фільтри для вилучення міді та цинку. Сорбентом в іонітових фільтрах слугує аніонообмінна смола марки АВ-17.

Червона книга України. Національні парки та заповідники України

Червона книга України — анотований та ілюстрований перелік рідкісних видів та підвидів, що знаходяться під загрозою зникнення на території України, і підлягають охороні; основний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних, і таких, що знаходяться під загрозою зникнення, видів тварин і рослин, на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання.

До Червоної книги України заносяться види тварин і рослин, які постійно або тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виняткової (морської) економічної зони. Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин підлягають особливій охороні на всій території України.

Організація збереження видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, поліпшення середовища їх перебування чи зростання, створення належних умов для розмноження у природних умовах, розведення та розселення покладається в межах їх компетенції на Кабінет Міністрів України, Ради народних депутатів, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та інші державні органи, на які законодавством України таАвтономної Республіки Крим покладено здійснення функцій у цій сфері.

Природоохоро́нні терито́рії Украї́ни — території, створені з метою охорони природних ландшафтів від надмірних змін внаслідок господарської діяльності людини на території України. Найважливішими з таких об'єктів є заповідники,національні парки, заказники. Загальна площа природно-заповідного фонду України становить 2,8 млн га.

Біосферні заповідники України — природно-заповідні території міжнародного значення, в яких охороняються всі шари біосфери; і доступ до яких вкрай обмежений.

В Україні існує 4 біосферні заповідники: Асканія-Нова, Карпатський, Чорноморський, Дунайський.

·             Біосферний заповідник Асканія-Нова є найдавнішим (заснований в 1874 році) в Україні. В заповіднику збереглись унікальні ландшафти степів України до їх змін в результаті господарської діяльності людини.

·             Карпатський біосферний заповідник створений у 1968 році для збереження унікальних гірських ландшафтів Карпат. Заповідник включає в себе кілька масивів загальною площею 53630 га. В заповіднику збереглася унікальна флора й фауна Українських Карпат.

·             Чорноморський біосферний заповідник створений у 1927 році. Площа — 64806 га. Розташований на північному узбережжі Чорного моря захоплює акваторію та дрібні острови у Тендрівській і Ягорлицькій затоках (о. Вовчий, о. Кривий та інші). Заповідник охороняє величезні території масового гніздування птахів.

·             Дунайський біосферний заповідник почав своє існування з 1976 року. На території України він має площу 120000 га і продовжується в Румунії. Заповідник охороняє гирло Дунаю з його численними колоніями птахів.

Природні заповідники України — це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, покликані зберігати в природному стані типові або виняткові для даної ландшафтної зони природні комплекси з усією сукупністю їх компонентів, вивчати природні процеси і явища, що відбуваються в них, розробляти наукові засади охорони навколишнього середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки

Крім біосферних на території України є 17 природних заповідників загальною площею понад 160000 га. Найбільшими з них є Розточчя, Медобори, Канівський, Кримський, Казантипський, Ялтинський гірсько-лісовий, Карадазький, Мис Мартьян тощо.

Природні парки

В Україні налічується 15 національних природних парків. Найбільше їх в Карпатах: Карпатський, Синевир, Сколівські Бескиди, Яворівський, Гуцульщина. Величезні площі займає національний природний парк Подільські Товтри в Хмельницькій області. Шацький природний заповідник створений на Поліссі. Коса Бирючий острів і східна частина Сиваської затоки належить до території Азово-Сиваського національного природного парку. На Лівобережній Україні створено національні природні парки Деснянсько-Старогутський, Ічнянський, Гомільшанські ліси, Святі гори.